Завантажити

буде.
Той заплатив гроші, а сей узяв; один пішов додому, другий подався геть із острова. Тоді губернатор сказав
- Або мені не стане влади, або позакриваю тут усі гральні вони, видиться мені, до великої призводять шкоди!
- Оцієї, що навпроти,- озвався писар,- ваша милость не зможе, мабуть, закрити, бо держить її значний чоловік; до того ж більше він сам за рік у карти програє, ніж із дому свого зиску має. От на костирнях та картярнях нижчого розбору може ваша милость свою владу показати вони ж то найбільше шкоди приносять і найбільші скривають неподобства. У домах же значних панів та кавалерів не важаться шахраї знамениті до своїх махлярських штучок удаватися; а що згубна пристрасть до гри широко в громаді розпросторилась, то краще вже нехай люди грають у благородних домах, аніж у кишлі якого ремісника, куди заманюють фраєрів і до півночі або й за північ облуплюють їх до живого тіла.
- Про сеє, писарю,- перебив його Санчо,- можна ще багато чого сказати.
Тут до них наблизився стражник, тягнучи з собою якогось хлопця.
- Пане губернаторе, отсей молодик ішов нам назустріч, а як побачив слуг правосуддя, показав плечі і рвонувся навтікача, не кажи ти олень. Се, напевно, якийсь злочинець. Я кинувся навздогін, та якби він не спіткнувся і не впав, навряд чи я його наздогнав би.
- Чого ти, хлопче, тікав
- А того, пане, щоб стражники не завдавали мені всяких питань,- відповів хлопець.
- Яким ремеслом бавишся
- Я ткач.
- А що ж ти тчеш
- Клюги до списів, з дозволу вашої милості.
- Ти, я бачу, із жартунів... Смішки тут мені строїш! Гаразд. Куди ти оце ішов
- Свіжим повітрям подихати, пане.
- А де тут дишуть свіжим повітрям
- Де вітер віє.
- Добре. До ладу кажеш, розумний, нічого сказать. Отож уяви собі тепер, що я вітер і дую тобі в спину, поки не задую в тюрму. Беріть його і ведіть! Спатиме він у мене сю ніч без свіжого повітря!
- Овва, пане!- одказав хлопець.- Не можете примусити мене спати в тюрмі, як не можете й королем зробити!
- Як то не можу тебе змусити! - спитав Санчо.- Хіба ж я не маю влади замкнути тебе і тоді тільки випускати, коли захочу
- Якби ви, пане, мали ще більшу владу,- сказав хлопець,- і тієї не стало б, щоб примусити мене спати в тюрмі.
- Як то ні- обурився Санчо.- Ану ж, ведіть його не гаючись до [560] тюряги, хай на власні очі переконається, що не його правда. А щоб мав темничник задля користі своєї йому попуск попускати, заплатить дві тисячі дукатів кари, хоть би на один крок із в'язниці дав ступити.
- Усе то фрашки,- відповів хлопець.- Іще той на світ не народився, щоб примусив мене в тюрмі спати.
- Скажи ж мені, сатанча,- спитав Санчо,- може, ти янгола такого маєш, що тобі кайдани зніме, в які я тебе заб'ю
- Ну-бо, пане губернаторе,- сказав тоді хлопець,- говорімо тверезо, по-діловому. Даймо на те, що ваша милость затокарить мене в тюрму і заб'є в кайдани та в диби, кине мене в глибку і накладе кару на темничника, коли той мене випустить; даймо на те, що темничник вас послухає - все одно, якщо я не захочу заснути на цілу ніч, то чи вистачить усієї влади вашої милості примусити мене заснути проти моєї волі
- Правда його,- сказав секретар,- викрутився-таки, мудрик.
- Виходить,- підхопив Санчо,- ти не даси собі заснути на те тільки, щоб свою волю вволити, а не на те, щоб супроти моєї піти
- Та звісно, пане,- сказав хлопець.- Щоб вам перечити, того мені й не снилось.
- То йдіть собі з Богом,- промовив Санчо,- спіть у себе вдома на здоров'ячко, пошли вам Боже добрий сон, я його не одбиратиму; тільки раджу вам надаліне жартувати з правосуддям, бо ті жарти колись боком вам вилізуть.
Хлопець той пішов, а губернатор справляв далі свою рунду. По якій там хвилі знов надійшли два стражники, що вели затриманого.
- Пане губернаторе,- доповіли,- се, хоть і в мужчинському пере-вдязі, не чоловік, а особа жіночої статі, та ще й непогана.
Двоє чи троє піднесли їй до очей ліхтарі, що освітили обличчя дівчини років так шістнадцяти, чи, може, трохи більше волосся їй було вбране в зелено-золоту сіточку шовкову, а сама була вродлива, як та перлинонька. Оглянули її з ніг до голови на ній оули панчохи черле-ного шовку, підв'язки білої тафти з френзлями-золоттям по краях, плюндри зеленого златоглаву, а під кунтушем чи козакином з такої самої матерії - куртка з тонкої білої в золоті тканини, на ногах білі чоловічі черевики; шпаги при боку не було, натомість коштовний кинджал, а на пальцях мала персні предорогі. Одне слово, дівчина всім припала до вподоби, але ніхто її не знав; місцеві мешканці здумати не могли, чия вона, а учасники жарту, що над Санчом витворявся, були здивовані найдужче ця зустріч не була в них запланована, і вони не знали, на яку й ступити. Санчо, вражений тої дівчини вродою, спитав нарешті, чия вона, куди йшла такої доби і що її схилило до того перев-Дягу. Дівчина спустила сором'язливо очі в землю і сказала
- Не можу я, пане, привселюдно про те говорити, що я воліла б у секреті тримати. Одно тільки хочу, щоб ви знали я не злочинниця якась і не безчесниця, а безталанна

читати