Завантажити

страшним!.. А ніхто ж то не вга-да, що завтра буде. Може, завтра я вас покохаю!..
Б и ч о к. Дай господи, дай господи!
О л е н а. Персні ви принесли? А намисто?
Б и ч о к. Осьдечки ж!
О л е н а. Давайте сюди! (Бере намисто). Дороге та блискуче!.. Оця-то блискучість і красує очі, і підкупає розум, і дурить серце, і ламає волю!.. (Надіва собі на шию). Чом ви дзеркальця не принесли, я б подивилась на себе!..
Б и ч о к. Завтра все получите! Вип'ємо ж з вами, Степанидо Михайлівно, а Олені Юхимівні піднесемо канфетів. (Подає їй тарілку з конфетами).
О л е н а. Ні, і я вип'ю з вами!
С т е х а. Чи ти з розумом? Ніколи не пила!..
О л е н а. А тепер питиму! “Горілочка тума зведе хоч кого з ума!” А мене наведе на розум!..
Б и ч о к. Це не горілка, а ром; я його держу задля нашого станового, він дуже прихильний до цього на-питку; та він і з чаєм, і з кохвіем його п'є, і до страви, і після страви... А позавчора ночував у мене справник, так мало не цілу пляшку випив... Ну, дай же, боже, щоб усе було гоже!
С т е х а (зітхає). А що негоже, того не дай, боже!
Б и ч о к. П'ю за ваше здоров'ячко, Олено Юхимівно! Бажаю вам, щоб ви повік були веселі та щасливі!
О л е н а. Буду весела, буду щаслива!.. За гроші куплю і щастя, і талан!..
Б и ч о к (частує Стеху). Викушайте!
С т е х а. Пошли ж вам, боже, чого ваша праведна душа бажає! Ох, батечку, не занапастіть же моєї дитини!.. (Плаче).
Б и ч о к. А хіба ж бога нема над нами?
О л е н а. І як вам не сором, мамо, плакати? (Регоче). Видаєте мене заміж та й плачете?.. Наливайте, Йосип Степанович, і мені, та повніш, ущерть! (Випива). Ох, як же запекло, дух зовсім зупинило!..
Б и ч о к. Заїжте солодким, зараз полегшав.
О л е н а. Ні, ні, наливайте ще!
С т е х а. Що це ти, доню?
О л е н а. Мамо, не ваша печаль! Лийте, Йосип Степанович!
Б и ч о к налив.
Повніш! (Випила). Тепер я зовсім весела! І горе як рукою зняло! А як А н д р і й мене сватав, тоді я не пила, дурна була! Ха-ха-ха, Йосип Степанович, чому ж ви вже заразом і музик не найняли? Адже сьогодні ми і весілля справимо: чортяка на смітнику звінчає!.. Дайте перстень, надіньте його на оцей палець... А цей перстень... (зрива з пальця перстень) хай він пропаде, — це Андріїв перстень!.. (Кида його у вікно). Тепер я з Андрієм розвінчалась! Пийте, Йосип Степанович, пийте, мамо, а я вже вдовольнилась!..
Б и ч о к. Отак краще! Дай господь, дай господь!
О л е н а. Мамо, принесіть мені сорочку, ту, що я вишивала Андрієві, вона там, у коморі, я її подарую своєму молодому.
С т е х а пішла.
Йосип Степанович! Обніміть мене, пригорніть до серця, та міцно-міцно!..
Б и ч о к пригортає її.
Ох, не так, не так! Щоб теплом обдало все тіло, щоб вогнем всю запалило!.. Цілуйте мене: солодко, палко!.. Мамо, частуйте Йосипа Степановича! Цілуйте ж так, щоб у очах потемніло! щоб серце розжеврілось!.. (Цілує його). Отак, отак!.. (Одпихає його). Геть, холодні губи, як у мертвеця, лице як лід!.. Ох, які ж ви гидкі, гидчіш від жаби!..
С т е х а вернулась з сорочкою.
Б и ч о к. Лице потепліє, і губи розжевріються, як пригорнеться до серця така квіточка, така кралечка. (Хоче обняти її).
О л е н а. Візьміть, Йосип Степанович, цю сорочку!.. (Схопилась). Мамо, треба ж молодому хустку почепити! Шкода, нема! Хоч би яку стареньку? Отакі ми злидні!.. Хіба причепити мотузку? А я, Йосип Степанович, панського роду, буду пити горілку, як воду! (Регоче). Бачте, хоч злидні ми, а все-таки з пихою! Породила мене мати у панськім будинку, а виховала по хлівах та по мурах. Батько відцурався, мати дочку викохала, і до розуму довела, і з розуму звела!..
С т е х а. Доню, доню, гріх тобі! Чим ти мене докоряєш?
О л е н а. Не докоряю, мамо! Я сама не тямлю, що верзу, бо мало випила. (Ухопила пляшку і п'є нахильці).
Б и ч о к. Олено Юхимівно, годі-бо вам!
О л е н а (віддає пляшку). Тепер вдовольнилась!.. Зовсім розум пропила!.. Усе закрутилось перед очима... Ох, як на душі легко!.. Мамо, пора молодим князю і княгині постіль слати! Ха-ха-ха!
 
ЯВА 4
 
Ті ж і М а р т и н.
М а р т и н (обірваний, труситься з перепою). Господи вишній, чи я в тебе лишній? Як п'ють, то минають, як б'ють, то з мене начинають!
Б и ч о к (з серцем). Чого ти, п'янюго, причвалав?
М а р т и н. На весілля! (Помовчав). П'янюгою мене величаєш, перед людьми зневажаєш? А хто ж довів до цього? Гей, куме, Йосипе Степановичу, стережись!
Б и ч о к (звомпив). Ну, годі, годі! Не возом тебе зачепив... Сідай!
М а р т и н (сів). Мені нічого вже терять, усе рішив; ще душа є у мене, не торгуйся ж з нею, дорого заплатиш! Ціни не складеш!..
Б и ч о к. Ну, просю ж тебе, замовчи!
М а р т и н. Мовчу... (Схилив голову на руку).
Б и ч о к (до Стехи). Почастуйте його, мамо!

читати