Завантажити

та мерщій до хлопця і ну біля нього шептати та вишіптувати; далі вийняв балцаночку з якоюсь маззю та й почав хворого шурувати. Що ж ти думаєш, поки баба-шептуха пришкандибала, він одходив хлопця, єй-богу, не брешу! Так ото з того случаю Йосип і начав до мене учащати і почав надавати мені грошей на відробіток; а я дякую та радію, що господь послав несподівану поміч. Подивився б ти, як він, було, увійде у хату, то так дітвора і вкриє його: тому медівника дасть, тому бублика, іншому копійку... (Зітхнув). А як прийшлось відробляти, так я тепер тільки чухаюсь у потилицю та мовчу-мовчу, бо сам винен!.. На тім тижні прийшов до нього та й кажу: “Дайте яку роботу, щоб вже я вам не винен був”. Зосталось, знаєш, там за мною вісім карбованців. Що ж він? “Нема, — каже, — роботи, нехай на той рік відробиш!” Я йому і віддав би їх, коли б були залишні; так де ж ті, голубчику, залишні візьмуться? Уосени прийде оплатка, ще й недостача буде! А як припаде тобі саме до скруту, от тоді той глитай і притириться в гості, ну і муситимеш накинути процент!..
1-й ч о л о в і к. Павук, одне слово — павук! Скрізь навкруги розкидав павутиння, і яка б мушка чи комашка не поткнулась, зараз і заплутається.
2-й ч о л о в і к. Я не раз дивувався, що воно, думаю, за знак, що іноді придиба до нього за позикою таке злиденне, таке обшарпане, що на ньому одним одна сорочка, та й та у латках, та й відкіля ж придиба? Аж верстов за двадцять. Ото я й зорю за ним! Як, бачу, вертається, я й перейму його та й запитаю: “А що, вхопив у обидві жмені?” — “Ось, — каже, — дав, спасибі йому! — і показує гроші... — Ще й обідом, — каже, — мене нагодував і аж до ніг уклонявся мені, що здалеку прийшов до нього за позикою!..” А тепер вже я добре всьо зрозумів: він позиче отакому харпакові три карбованці на вічне оддання.атой і почне славити, що ось який Йосип сердечний чоловік; люди й кинуться до нього за тією позикою, як до причастя: і пани, і міщани, і з нашого братка хазяїни та дукарі; а йому цього й треба, тут він і розкида павутиння!
1-й ч о л о в і к. А глянеш на нього збоку, так такого богобоязного з себе вдає, що й...
2-й ч о л о в і к. Він таки й характерник, я тобі скажу, і наклада з тим, що в болоті... Та де ж, голубчику, до всього він знає.
1-й ч о л о в і к. О, зна!..
2-й ч о л о в і к. Він тобі і знахар, і ворожбит, і коновал, і все на світі!.. Піди до судді, він там аблакатує; на сходці скаже слово, та ще як з івангеля додасть, так всі і замовкнуть, неначе їм роти позашпарувало; увійдеш у церкву— і там він старший навіть від попа: усім дякам порядок дає! І старшина у нього під п'ятою, і становий під пахвою... Я чув, як він казав старшині, що воля, каже, простому чоловікові не потрібна, вона йому горе; він, каже, не вміє нею користуватись. Клітка йому потрібна! Та ярмо!.. Коли ти, каже, бажаєш добра темному людові, то держи його в удилах, як коня!
1-й ч о л о в і к. А може, воно й справді так треба?
2-й ч о л о в і к (гарячиться). Брехня! Як то можна?
1-й ч о л о в і к (помовчав). Павук, одно слово — павук!..
2-й ч о л о в і к. А як ловко те павутиння розкида, так навдивовижу. “Я, — каже, — перший зарятую чоловіка при нужді, я не дожидатиму, доки-то він ще насміє до мене прийти та вклонитись... Бо інший, — каже, — є такий гордий, що він охітніше помре з голоду або удавиться, ніж попросить!” Та, кажу, ще аж тричі перехреститься, та ще таким великим хрестом, — от єй-богу! “Як тілько, — каже, — почую, що такому гордому пригода трапилась, мерщій сам біжу до нього і благаю, і вклонюсь, щоб прийняв від мене поміч!..”
1-й ч о л о в і к. Мудра голова!
2-й ч о л о в і к. “А як, — каже, — зарятую я його раз, то вже він удвоє повинен мені віддячити!..” І зараз додасть щось з івангеля: “Воздай, — каже, — десятерицею!”
1-й ч о л о в і к. Цебто у івангелі так стоїть?
2-й ч о л о в і к. Еге ж!
1-й ч о л о в і к. А хто його зна, чи стоїть воно там, чи ні?
2-й ч о л о в і к. Звісно, ми сліпий народ, не грамотії.
1-й ч о л о в і к. Я йому винен три двадцять!.. Завтра віднесу, хай йому враг з його грішми! Вже вдруге мене не пійма: одне через те, що я горілки не вживаю, а друге...
2-й ч о л о в і к. І М а р т и н Хандоля горілки не вживав, а як піймався у лапи глитаєві, розпився і звівся нінащо! Жінка з дітьми пішла у найми, а він був у шинкаря за попихача, з десятої чарки, доки й дуба не давї Лікар як полосував, то сказав, що горілка у ньому зайнялась!..
 
ЯВА 2
 
Ті ж і 3-й ч о л о в і к.
3-й ч о л о в і к. Ану, рушаймо додому!
2-й ч ол о в і к (піднявся). Чого там так довго барився?
3-й ч о л о в і к. Та там докосив Бичкові просо!
2-й ч о л о в і к. А ти багато йому винен?
3-й ч о л о в і к. А не питай! Достанеться батьківщина і дітям, і внукам!
1-й ч о л о в і к (піднявся). Ні, мене не пійма вже вдруге!..
Пішли.
 
ЯВА З

читати