Завантажити

легенд у походах за квіткою папороті. Народні купальські легенди використав і шанувальник “Енеїди” російський письменник М. Гоголь у повісті “Ніч під Івана Купала”.
34. Бичня — обора, загорода для волів.
35. Година балагурна — слушна година.
Закамешились — забігалися, заклопоталися.
36. Починається прийняте у стародавніх греків та римлян гадання на кишках і тельбухах забитих у жертву богам тварин. У нашого народу такий звичай не зафіксований. Тут, як і в багатьох інших місцях, бурлескне поєднання античності з сучасною І. Котляревському українською дійсністю служить щедрим джерелом комічного. Православні попи і дяки в ролі язичницьких жерців! Треба пригадати, що християнська церква не велить особам духовного сану не те що вбивати (хай і тварин), а навіть носити зброю. Про рідкісні історичні винятки не говоримо. Наприклад, благословення православною церквою збройної боротьби проти татарського іга напередодні Куликовської битви 1380 р. Нагадаємо поєдинок перед битвою ченця Пересвєта з татарином Челубеєм (В “Енеїді”: “Чернець Мамая як побив”; IV, 40) та ін.
38. Прасунок (фрасунок.) — скорбота, незгода. Прасунок лихий — зла неміч (К.).
40. Шкапові чоботи — тобто чоботи, пошиті з кінської шкіри.
41. Не галіте — не поспішайте. Галити — квапити, гнати притьмом (див. також: “На бой дивитись всяк галивсь” — VI, 125).
44. Сон — це брат смерті. Тому біля самого входу в підземне царство Плутона (царство мертвих) перебувають Дрімота і Зівота. Подібні уявлення живуть в українській народній демонології. Так, у “Лісовій пісні” Лесі Українки “Той, що в скалі сидить”, хоче забрати вбиту зрадою коханого лісову русалку Мавку в царство “тьми й спокою”, “в далекий край, незнаний край, де тихі, темні води спокійно сплять, як мертві, тьмяні очі...” (Українка Леся. Зібр. творів: У 12 т. — К., 1976. — Т. 5. — С. 269).
Тімаха — тямковитий, кмітливий, спритний, молодецький. Сам І. Котляревський у словнику-поясненні до “Бнеїди” подав російський відповідник — “повеса”.
45. Артикул — тут у значенні: прийом з рушницею.
Чума — недарма ця хвороба стоїть першою у караулі, який вишикувався за спиною смерті. Найстрашніше людське лихо в давні часи. Періодичні пандемії чуми забирали більше жертв, ніж війни. Правда, інколи чумою називали інші епідемії та пандемії, які спричиняли велику смертність. У XIV ст. пандемія чуми, яку вважають найбільшою в історії Європи (так звана “чорна смерть”), за кілька років забрала кожного четвертого жителя континенту (близько 25 мільйонів). Залишалася вона грізним бичем людства і у XVIII та XIX століттях. На Україні особливо пам'ятною, чи не найбільш спустошливою за все XVIII ст. була люта морова пошесть 1738 — 1740 років, яка надовго лишилася в народній пам'яті. Чумою нерідко супроводжувалися численні війни з Туреччиною. Фразеологізм “бендерська чума” до цього часу живе в нашій мові (див. коментар: III, 3).
Харцизство - розбій, грабіж. Теж дуже дошкульне і поширене лихо, особливо в часи воєн і розрух.
Парші — заразне захворювання шкіри. На уражених ділянках шкіри випадає волосся.
Холера — одна з грізних епідемічних хвороб.
46. Це сімейна строфа. Тут названі члени патріархальної сім'ї, ближчі і дальші родичі, які могли чинити зло, порушувати заповіді сімейного життя. Свояк — брат дружини. Шурин — тут у значенні: брат чоловіка. Зовиця — сестра чоловіка. Ятровка — дружина чоловікового брата. Сучасного читача може здивувати, що в ряду “злих” родичів не згадана теща. Тут треба нагадати, що йдеться про старосвітську патріархальну сім'ю з її укладом, коли жінка йшла в сім'ю чоловіка і родичі з боку жінки не втручалися у її сімейне життя. Більшість “злих” подано тут з позиції невістки, жінки-дружини, хоч вона й сама фігурує в цьому ряду, навіть відкриває його. У давніх народних піснях теща ніде не фігурує у негативному плані, до неї тільки шле свої плачі-жалі безправна і зневажена чоловіконою родиною дочка. “Зла теща” з'являється тільки із занепадом патріархального укладу та емансипацією жінки в родинному і громадському житті.
47. Представлений тодішній нижчий і середній ноліцейсько-судовий апарат. Від найнижчої ланки до вищих — повітового та міського масштабу.
Каламар — чорнильниця.
Дєсигський — найнижчий щабель в поліцейсько-судовій ієрархії. Звичайний селянин, вибраний громадою і схвалений начальством для виконання поліцейських обов'язків на своєму кутку. Часом несе сторожову службу, бере участь у збиранні податків, взагалі є помічником сільського старости. Посада десяцького на Україні з'явилася із введенням губернського адміністративно-територіального поділу у 1782 р. і проіснувала аж до Жовтневої революції. Нар.: Доти чоловік добрий, доки його десятником не нарядили (Номис. — С. 21).
Соцький — нижчий поліцейський служитель на селі; виконував ті ж функції, що й десяцький. Над десяцькими і соцькими, які є зрештою частиною трудящого люду, стоять “начальники, п'явки людськії”,

читати