Завантажити

к е в и ч. Який цукерок?
Н о с и л ь н и к. Та ось маленький, неначе горошинка - пiлюля.
Ю р к е в и ч (схвильований). Де?
Н о с и л ь н и к (пiдiймає руку, затиснувши мiж двома пальцями пiлюльку). Осьдечки, була на столi, мабуть, закотилася ранiше.
Ю р к е в и ч (надзвичайно схвильований). Це... це його! Дванадцята пiлюлька механiка з зубним болем!
Н о с и л ь н и к. Чого?
Ю р к е в и ч. Так, так, це моя пiлюлька. (Вихоплює пiлюльку в носильника). Я її загубив. Iдiть. (Носильник виходить, а Юркевич стоїть на авансценi з пiлюлькою в руцi). Ми її шукали на пiдлозi, а вiн впустив її на стiл i не помiтив... Дванадцята пiлюлька. Яка страшна спокуса - можна подумати, що це навмисне... та ще в таку хвилину. (Пiдходить до стола). Розкрита... Цей химерний механiк казав, що... паралiч, удар - жоден лiкар не вiдкриє отрути... тодi... тодi двадцять три тисячi мої - багатий, вiльний - i Лiда! О, яка ганьба - невже ж я можу дiйти до такої пiдлоти! Здається, хтось iде... А проте... а проте йому все одно не прожити й року - гидкий дiдуган! А сюди йдуть! Будь же ти проклятий! (Опускає пiлюльку в пляшку, закриває i збовтує, весь час озираючись),
 
VII
 
Вiдчиняються дверi. Юркевич вiдскакує вiд стола. Входить Лундишев.
 
Л у н д и ш е в (весело). Ну, зараз буде ваш поїзд! Все йде чудово. (Сiдає за стiл). Втомився. Отже, покладаюсь на вас, мiй дорогий. Дивiться ж, якомога скорiш назад. Привезiть курочку i їдьте знову на здоров'я. (Бере пляшку).
 
Входить Оля Черевко, молода гарненька жiнка, охайно, але бiдно вдягнена, в хустцi.
Нерiшуче пiдходить до Лундишева.
 
О л я. Валерiане Сергiйовичу, можна до вас?
Л у н д и ш е в (ставить пляшку i обертається). А? Що? А, це ти, Олю! (Сухо). Чого тобi треба?
О л я (нерiшуче). Я... я нiчого... Але дiтей жаль. Допоможiть нам, Валерiане Сергiйовичу!
Л у н д и ш е в. Тобi? Допомогти? (Єхидно). А що ж твiй чоловiк, забастовщик цей твiй знаменитий?
О л я. Ви ж знаєте, Валерiане Сергiйовичу, його заарештовано. Ось уже два мiсяцi сидимо без копiйки.
Л у н д и ш е в. Ага, заарештовано, кажеш, - ось як.
О л я. Дiти голоднi, в хатi нiчого немає, все продали. Допоможiть нам, Валерiане Сергiйовичуi Я ж не грошей прошу. Дайте нам хоч пару курочок з вашого заводу - хоч яєчка свої будуть - дiтям. Адже ж у вас багато.
Л у н д и ш е в. А, ось воно що! Ну, то знай же, моя мила (енергiйно): кому завгодно дам, першому пройдисвiтовi дам, а тобi нiколи. Дiти, кажеш, голоднi? А навiщо за бунтiвника виходила? Зле тобi у нас було, погано? Я тобi курку дам, а завтра твiй чоловiк менi червоного пiвня на садибу пустить? Нi, голубочко, сама вибирала, сама тепер i карайся. Iди, йди, я, брат, з революцiонерами та бунтарями i говорить не хочу. Прощай!
 
Оля, зiтхнувши, виходить.
 
Л у н д и ш е в. Бачили? Жiнчина вихованка. Жила в нас як у раю, та на тобi - з бунтiвником зв'язалася. З якимсь машинiстом тутешнiм. Ха! А тепер голубчика злапали за хорошi дiла. Фу, навiть у пiт кинуло вiд злостi! Ну, то з богом! їдьте, мiй дорогий, бажаю вам удачi. (Знову бере пляшку). Фу!
Ю р к е в и ч. Ну й мерзота ж ти, як я тепер бачу! Пардон, пробачте, граф! (Боже мiй, вiн зараз буде пити!) Може, ви дозволите менi поїхати не той... не сьогоднi, а днiв через чотири?
Л у н д и ш е в (ставить пляшку i схоплюється). Та що ви, глузуєте, батеньку? Та ви з глузду з'їхали! Фу! Та я боюсь, що й тепер уже спiзнився - може, її вже й купили. Лорд Дурлей, принц Уельський... Тут кожна хвилина дорога, а вiн... То тодi скажiть прямо, я свого гувернера пошлю. Фу, навiть у пiт кинуло! (Сiдає).
Ю р к е в и ч (злякано). Нi, нi, нiчого, нiчого - я можу й сьогоднi. Я можу. Це я так. (Ну, тодi пий, негiднику, виряджайся до диявола!)
Л у н д и ш е в. Ну, а коли можете, то нiчого й морочить... Фу, як пити хочеться! (Нахиляє пляшку).
Ю р к е в и ч. Стривайте, не пийте! Здається, муха в пляшцi!
Л у н д и ш е в (ставить пляшку). Муха? Де? Так ось якраз до речi: давайте їй, голубе, часом трохи комах- ну, там мушку пiймайте, кузьку яку-небудь - вона це любить.
Ю р к е в и ч (зводить стиснутий кулак i робить крок до стола).
Л у н д и ш е в. Ну, здається, все. Бажаю й вам пiдхопити собi в Парижi гарненьку курочку. (Наливає воду i пiдносить склянку до рота). За вашу i мою курочку!
 
VIII
 
Входить Лiда.
 
Ю р к е в и ч (не помiчаючи Лiди, що зупинилася бiля порога). К чорту! К чорту вас i вашу курочку, к чорту вашу принцесу Буль-Буль! К чорту вашi грошi! (Шпурляе в Лундишева важким пакетом i, перекинувши пляшку, вибиває в нього з рук склянку. Зляканий граф схоплюється). Подавiться вашими тисячами, через них я трохи не вбив вас, проклята мавпо! Пiд три чорти ваш Париж, якого менi не доведеться побачити! А!
Л у н д и ш е в (витираючись i тремтячи). Ви... ви

читати