Електронна бібліотека/Драматичні твори
- Лілі МарленСергій Жадан
 - так вже сталось. ти не вийшов...Тарас Федюк
 - СкорописСергій Жадан
 - Пустеля ока плаче у пісок...Василь Кузан
 - Лиця (новела)Віктор Палинський
 - Золота нива (новела)Віктор Палинський
 - Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
 - Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
 - З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
 - Останній прапорПауль Целан
 - Сорочка мертвихПауль Целан
 - Міста при ріках...Сергій Жадан
 - Робочий чатСеліна Тамамуші
 - все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
 - шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
 - зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
 - ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
 - тато просив зайти...Олег Коцарев
 - біле світло тіла...Олег Коцарев
 - ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
 - добре аж дивно...Олег Коцарев
 - ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
 - КОЛІР?Олег Коцарев
 - ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
 - БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
 - ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
 - ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
 - Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
 - Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
 - Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
 - ЧуттяЮрій Гундарєв
 - МузаЮрій Гундарєв
 - МовчанняЮрій Гундарєв
 
 и все охорашивается, не снимая новой высокой шапки.
 
С к о р и к (тихо Тымишу). Ти ж, товаришу, как у паходах не бувал, света не видал и нечаво не знаєш, так у речах не суйся за умiлими, а ожидай команди, та только подтакуй. Вот i увесь пароль. (Стецьку тихо). Та снiми ж шапку, новобранець! У первый раз во фрунте. (Оправившись, подходят).
П р о к i п (очень важно). А що ви за люди, i вiдкiля бог принiс?
С к о р и к (так же важно). Прежде усєво позвольте во фрунт стать i без темпов вам честь отдать, а просто покланитца и добрым словом прислужитца. Прежде паслушайте нас, а после уж будет от вас приказ. Кагда будет теє, так ми i онеє; когда ж наше слово не в прийом, так ми адретируємося i проч пайдьом. А што ми не дезертьори, i не марадьори, i без худої науки, так вот вам хлеб святой у руки. (Подает хлеб). Пожалуйте.
Т и м i ш (кланяясь). Так-таки, так. 
П р о к i п (приняв хлеб, целует и кладет подле своего). Хлiб святий приньмаємо, а вас послухаємо; коли ж ваша рiч не до дiла, то не треба i вас, i вашого хлiба. Сiдайте, люди добрi; може, здалека iдете? (Старосты садятся насаживают Стецька подле себя). А вiдкiля ви, панове, з якої землi?
С к о р и к. Ми з землi дальної. Кали слихали, аж з Францiї.
С т е ц ь к о. Вже й видно - москаль, зараз i збрехав. Ми притьмом з-за Харкова (Тымиш его удерживает).
П р о к i п. Що ж то за земля? Чи далеко вона вiдсiля?
С к о р и к. Не близько. Iщо аж за Москвою будет верстов сто.
Т и м i ш. Так-таки, так.
П р о к i п. Крий боже, як далеко! Мабуть, на кiнцi свiта! Туди ворон нашої костi не занесе! - Хороша ж сторона?
С к о р и к. Старана важная! Туда i за всєво свєту господство з'єзжаєца пажить, пагулять... 
П р о к i п. Чи там же кабаки, чи вольна? 
С к о р и к. Там об кабаках i не слишно; усе п'ють без заказу.
П р о к i п. А горiлка дешева? 
С к о р и к. Нiпочому. Там горiльчанi каладiзя. 
П р о к i п. От сторона, так-так! Ще лучче Косолапiвки. Тим-то i господство туди унажа. Е, якби нам, жiнко, туди на слободу перейти, та хоч би раз у таких колодязях скупатись! Ви ж в нас постоєм, чи що?
С к о р и к (говорит скоро). Нет, ми прахадяща, партийонна каманда. А вот з нами какая гисторiя, просимо паслухать. Раз у прошлом у годi були ми у паходi, у диком народi. Сємдесят городов разорили, тридцять полонили, а один траншеями осадили. А У евтом городi как раз сидел вот евтот (указав на Стецька) дикой князь. Войско ево штурмует, а он знай себе бунтует, паднiмает угору плечi i гаворит такiї речi: з городом вам атдамся завсєм, толькi патєште менє тем, оддайте мiне алi птицю, алi чорную куницю, алi красную дiвицу, какую у вас iзберу i до себя приведу. Генерал нас призвал, такиї речi i сказал: ти, Осип Скорик, па всему свету пабувал, усю Туреччину iзхадил i в Рассєю захадил, ти з ним пайди i в Нiмецiю зайди, iщiте таково дива, шукайте, i как найдьош, ему аддавайте. Вот ми как пашли, тридцать государств прашли, а такова дива не нашли. Я було у ретираду астался, так наш дикой князь затялся; усьо iшли, iшли, i учора у єтот город, - как завьотца, не знаєм, - пришли; тут разом пала нам пароша...
С т е ц ь к о (все слушал со вниманием). Бов, бов, бов! То по москалевiй брехнi дзвонють. Яка лiтом пороша?
С к о р и к (к нему с большим сердцем). Малчи, шпийон! Не дасть закону сполнить.
С т е ц ь к о (тихо). Дарма, бреши, бреши; до чого-то воно дiйдеться.
С к о р и к. Вот как пала пароша, i на парошi след увидали i слiдiть стали. Наш дикой князь татчас па следу взнал i как апеченой закричал: вот мая нi птиця, нi чорная куниця, а красна дiвиця! Пайдьом єйо ськать i на нєйо пароль узять. Вот ми па следу и пайшли i да вашово дому пришли. Тепер ми себе розсуждаем: певно, наша нi птиця, нi куниця, а красная дiвиця, у вас у хатi, тут єйо i палучить желаем. А па євтой мовi будьте усе здарови. Нашому слову канець, а ви дайте делу вiнець.
Т и м i ш (все продолжает). Так-таки, так.
С т е ц ь к о. Бач, куди карлючка закандзюбилась! Не з чорта хитрий i москаль!
П р о к i п (все с важностью). Що се за напасть така? Вiдкiля се ви, панове хранцузи, таку бiду на нас накликаєте? I якого нам дикого князя поставляєте? Що воно таке є, кажiть? Щоб нам нашого не втопить.
С к о р и к. Е, хоч наш князь i дикой, одначе он штукар веллкой! Как на свет родился, то iщо з сабою не бился; кагда ж ляжет спать, так ат нєво i слова не слыхать; i таки з худоби кой-што маєт, i кагда абедаєт, зубов не позичаєт, а собственними своїми кусаєт; ат вади нi разу п'ян не бивал, i нiкагда у себя грошей не крал; у кампаниї знает честь, свiчей i сала не ест; ум i разум за ним ведьотця, он на стену не дерьотця. Тепер ви делом розмишляйте, а нам ответ давайте. 
О д а р к а (Уляне, которая стоит неподвижно). Колупай швидше пiч, колупай!
П р о к i п (подумав, важно). Ось що ми зробимо: хлiб святий приньмаємо, доброго слова не цураємось; а щоб ви нас не порочили, буцiмто ми передержуємо куницi або краснi дiвицi, так ми вас пов'яжемо. Чи так, жiнко?
О д а р к а (весело и ласково). Роби як знаєш. Ти батько i нам усiм
Останні події
- 04.11.2025|10:54Слова загублені й віднайдені: розмова про фемінізм в житті й літературі
 - 03.11.2025|18:29Оголошено довгий список номінантів на Премію імені Юрія Шевельова 2025: 13 видань змагаються за звання найкращої книжки есеїстики
 - 03.11.2025|10:42"Старий Лев" запрошує на майстер-клас з наукових експериментів за книгою "Енергія. Наука довкола нас"
 - 03.11.2025|10:28Юлія Чернінька презентує «Бестселер у борг» в Івано-Франківську
 - 02.11.2025|09:55У Львові вийшов 7-й том Антології патріотичної поезії «ВИБУХОВІ СЛОВА»
 - 30.10.2025|12:41Юний феномен: 12-річний Ілля Отрошенко із Сум став наймолодшим автором трилогії в Україні
 - 30.10.2025|12:32Фантастичні результати «єКниги»: 359 тисяч проданих книг та 200 тисяч молодих читачів за три квартали 2025 року
 - 30.10.2025|12:18Новий кліп Павла Табакова «Вона не знає молитви» — вражаюча історія кохання, натхненна поезією Мар´яни Савки
 - 30.10.2025|12:15«Енергія. Наука довкола нас»: Старий Лев запрошує юних читачів на наукові експерименти
 - 29.10.2025|18:12В Ужгороді започаткували щорічні зустрічі із лауреатами міської премії імені Петра Скунця