Завантажити

відбувають загальні громадські роботи, викошуючи траву на небесних луках та прибираючи райські кущі, - доки їх не розсортують та відправлять нарешті за призначенням.

17 червня.
…навряд чи є речі менш токсичніші ніж пиво. Ми кажемо: алкоголь, алкоголь, а капучіно куди більше хімікатами труїть, і головне тихо і скромно, так шо гірше ніж пиво через свій склад! Чи візьми чи "сік" з пакетів цих. Такшо пиво - це саме менше г…
(З переписки в асьці)

Я погано сплю. Уночі мені ввижається, що я захворів. Це ж так просто і захоплює тебе зненацька. Завтра намацаю на плечі тверду гулю з вишню завбільшки. Вона ростиме, невдовзі стане така, як чорносливина, викликаючи біль, тиснучи на тканини мого тіла. Доки не згасне свідомість. Часом я цілу ніч лежу у темряві і уявляю, як це – помирати. І мені страшно, як маленькому.
Сидячи удома та байдикуючи, мучишся від тривоги і різноманітних страхів. Сам собі їх вигадуєш. Муки совісті. Вовчик швидко збагнув, що мусить знайти собі якесь, бодай позірно важливе, заняття. Наприклад, картини.
З дитинства у Вовчика був талант до малювання. Він навіть хотів після дев’ятого класу іти до коледжу імені Труша, як воно ще тоді називалося. Проте батьки були категорично проти. Фах художника страшенно ненадійний, переконували вони. Ти не зможеш знайти роботи після закінчення коледжу. Он поглянь на Олену, закінчила оце саме Труша, а тепер швачкою працює. Ні, говорили в унісон батьки, малювання всіляких картинок – негодяща професія. І Вовчик послухав їх, не пробував навіть вступити до Труша, а натомість вступив до університету на історичний факультет. Щоб здобути професію, яка дасть шматок хліба.
Під час навчання в універі та роботи у редакції Вовчик «забив» було на картини. А от після звільнення з посади вирішив перепросити свій талант до малювання, як люди у скрутні часи, бува, перепрошують старий одяг, що роками валявся десь на горищі. Це гроші, хай і невеликі, а головне - почуття зайнятості. І тепер він стоїть у центрі зайнятості як безробітний, і заробляє на життя здебільшого малюванням картинок, які його знайома продає на Вернісажі.
Робить перші мазки. Відображення дерев у воді. Вовчик задоволений, йому вдалося «відобразити» воду. Ну і що, що це суто технічні здобутки, він самоук, до усього мусить доходити самотужки. Вдихає носом легкий запах масляних фарб і оліфи, у яку вмочує пензлик. Я токсикоман. Упевнено працює, додумуючи нічні гадки - так сита уже людина механічно дожовує скибку хліба, щоб не лишати недоїдків на столі.
Навряд чи я помру від раку. І у мене чиста шкіра, от тільки нова родимка на ній турбує – я десь вичитав, що поява родимок є тривожним симптомом. Так. Не думати про це. Глибокий вдих. Він зосереджується на своїй роботі і заспокоюється.
Не можна піддаватися паніці. Ця ситуація принизлива. Бути безробітним – це, насамперед, принизливо, а потім уже усе інше. Я почуваюся звіром, лапи якого стиснули у лещатах. Над тобою натовп, кожен може копнути тебе, тюкнути, плюнути, замучити до смерті. Дуже точна алегорія безробіття. Кляті обставини стисли тебе лещатами і ти лише звиваєшся усім тілом та скалиш зуби, не можучи вирватися. І нахабна сволота навколо. Ненавиджу усіх, хто зробив мене безпомічним.
***
Саме завдяки малюванню він познайомився з Каріною. У нетрях Інтернету (як і з невидимим віртуальним другом, з яким тепер подовгу розмовляє про життя і сперечається у мережі). Хтось із них «стукнув у аську» іншому, висловлюючись по-сучасному. Спілкування почалося з жартів, «віртуального» флірту, а далі незнайомка обмовилася, що, хоч вона є лікарем за професією, проте хотіла б брати уроки малювання, щоб оволодіти технікою малюнку, - цікавить це її, бачте. Вовчик з легкістю переконав співрозмовницю, що уже знайшов для неї чудового викладача – ним стане він сам. Зрештою, а чому б і ні? Художник він не гірший, а може, і кращий за багатьох, чиї картини продаються на Вернісажі поруч із його власними. А щоб учити дівчину, яка олівець тримати у руках не уміє, не потрібно бозна-якого диплому. Ще й гроші за це отримає, лікарі - люди не бідні.
Домовилися про зустріч у центрі. Вовчик димів сигаретою, мружачись від сонця та лінькувато мізкуючи, яка на вигляд його нова знайома. Якщо вона приваблива і _е закомплексована, їхні уроки малювання можуть перерости у щось куди серйозніше. У свої 24 роки хлопець був, за власним висловом, переконаним холостяком. Але зараз в особистій сфері Вовчикового життя зяяла порожнеча, яка його страшенно гнітила, чим далі, тим гірше.
- Привіт!
Хлопець різко обернувся і зустрівся поглядом з темними і блискучими, ніби маслини, очима дівчини. Висмикнув сигарету з рота.
- Привіт!
Він навіть не сподівався на таку удачу. Справжня красуня. Висока, - з нього ростом, - струнка і довгонога, - фітнесом займається, певно, - попеляста блондинка. Вітер куйовдить хвилі її світлого волосся. Дівчина усміхається, від чого на її щоках утворюються ямочки. Демонструє блискучі білі зуби, - ну ще б пак, яка ще усмішка може бути у стоматолога.

читати