Завантажити

- Помилуй мене та спаси, повік тобі вдячний буду. Не пора мені зараз без покаяння вмирати, а вам, козаки, я буду ще потрібний.
Сагайдачний поступився назад і плюнув:
- Не каляй моїх козацьких ніг твоїм потурнацьким язиком. Вставай і відповідай, що тебе питати буду. Де суть каземати і льохи, де мучаться упірні невольники?
- Я покажу.
- Де скарбниця твого паші?
- Покажу.
- Де зложена зброя і воєнні прибори?
- Усе покажу.
- Де палата твого паші?
- В городі над морем. Там його статки і гарем.
- Гаразд! Тепер поведеш моїх людей і все покажеш, а коли збрешеш, то віддам тебе невольникам, а вони з тебе живого шкуру знімуть.
Сагайдачний прикликав одного свого сотника.
- Візьми кілька десятків козаків. Цей потурнак покаже тобі, де що є, поперед усього випусти невольників. Вони, либонь, приковані до стін...
- Я маю ключі, - каже Ібрагім.
- Опісля забрати все, що має для нас вартість, і перенести на наші судна. До помочі прибери ще невольників. А сього потурнака бережи мені, мов ока в голові, бо ти за нього мені відповідатимеш головою, його опісля перевести на моє судно. Що з ним зробимо, то побачимо ще... Та ще пошли посильне судно до отамана, щоб сюди прислав більше порожніх суден, бо на свої ми усього не заберемо... Ти, Марку, піди з кількома сотнями у город, треба трохи турків у городі поскоботати і палату паші вичистити... Щоб було все виконано, як я запорядив...
Тим часом Жукові судна стояли довкруги пристані і виловлювали втікаючі турецькі судна. Він сам стояв на лівім крилі від півдня. Тут здобули вже кілька турецьких воєнних суден і поставили позаду своєї лінії. До нього добилось посильне судно від Сагайдачного. Жук з великою радістю довідався, як гарно Сагайдачний справився. Він дав приказ.
- Десяток суден горі річкою до Сагайдачного!
Та в цій хвилі надплила від пристані одна галера.
Жук кинувся на неї з своїм байдаком, за ним пішли другі. Вже її загачили і дерлися на стіни. Яничари стали оборонятися і стріляли з рушниць.
Жук стояв на палубі свого судна і давав прикази.
Та в тій хвилі захитався, розвів руками і повалився на поміст судна.
Козаки охнули, кілька кинулись його рятувати. У нього плила з грудей кров. Він проговорив тільки:
- По мені Сагайдачного вибирайте...
І сконав.
Страшно помстили козаки свого отамана. На здобутій галері вирубали усіх до одного, а галеру пустили на дно.
Але славного отамана Жука вже не було в живих. Поклали товариші його лицарське тіло на дно байдака і прикрили малиновою коругвою.
Тепер не було вже туркам пощади.
Послані до Сагайдачного судна стали поруч з другими.
На них стали нагружати здобуте добро.
- Тепер у город, голуб'ята, - розпоряджався Сагайдачний, - лише не рушайте мені християнського добра, буде з нас того, що здобудемо на турках.
У замку метушня не вгавала, хоч не було тут кого більше бити. Тепер виводили з льохів нещасних невольників, виносили усяке добро, двигали гармати. Байдаки під'їздили, забирали і виїздили на море.
Бідні невольники, що давно не бачили світла, прислонювали собі очі і ходили, мов сліпі. Інші були так обезсилені, що треба їх було вести під руки.
Усе козацтво, яке тут не мало що робити, пішло у город і стало грабити турецьких купців. Виносили дороге сукно цілими поставами, шовк, адамашок, парчу, виносили золото та срібло і насипали в байдаки.
- Гей, товариші! Та чи здобули хоч одну турецьку галеру?
- Здобули не одну. Там сам отаман пильнує...
- Отож везіть це добро і передайте на галери. Лише вибирайте самі легші, бо важка у Дніпрі на мілині загрязне, і вертайте швидше сюди. А поспішайте, бо нам треба вертати. Турки з Царгорода незабаром наспіють...
Перша партія суден, яка вернула, принесла Сагайдачному сумну вістку про геройську смерть Жука.
Сагайдачний зняв шапку і перехрестився.
- Вічная йому пам'ять!
Він послав зараз за Жмайлом.
- Тепер ти тут порядкуй усе, а коли побачиш дві ракети від моря, то звели сурмити збір і вертайся з байдаками на море, не лишаючи тут нікого. Мені пора на море, бо Жука вже нема в живих.
- Хлопці! Вам тут приказує Жмайло, я вертаю на море.
Сагайдачний сів на свій байдак враз з Антошком. На його байдаку сидів на помості, зігнувшись удвоє, потурнак Ібрагім. Він ждав своєї долі. Знав він, як козацтво з потурнаками поводиться, і не ждав нічого доброго для себе.
Човен Сагайдачного поплив стрілою на море.
На дорозі вже розвиднілось. В пристані догарювали турецькі галери. По воді плавало багато недогарків і поламаного дерева.
Сагайдачний підплив під отаманське судно і перейшов на нього.
Відкрив тіло Жука, приклякнув над ним і поцілував в голову. Жук лежав з заплющеними очима, начеб спав. Поклали трупа позаду судна і вкрили сукном. Малиновий прапор знову піднесено вгору.
Сагайдачний відплив на море і дав знак, щоб до нього всі зібралися.
- Товариші! Наш славний отаман поліг лицарською смертю. Повеземо його тіло на Січ і там

читати