9 січня пішов із життя Дмитро Малаков, краєзнавець, лауреат Премії імені Дмитра Яворницького Національної спілки краєзнавців України (2012). Брат українського графіка Георгія Малакова. 

В  кінці  80-х років спільно з Анатолієм Кончаковським він почав  готувати експозицію  для створення  музею Михайла  Булгакова.

Відреставрований за проектом і під керівництвом архітектора Ірини Малакової (дружини Дмитра Малакова), будинок на Андріївському узвозі, 13  відкрили 15 травня 1991 року, в день сторіччя  від  дня народження письменника. Музей там  було  створено  дещо пізніше. 

З 1992 року працював у музеї історії  Києва. 

Проживши все життя в Києві, Малаков передав безліч артефактів минулих епох із сімейної колекції для експозиції в музеях і на виставках. 

Автор путівників: 

«По Брацлавщине» (1982), «По Восточному Подолью» (1988), «По історичних містах Київської Руси» (фото Є. Дерлеменка,1990), «Два береги Збруча» (у співавторстві з Оленою Крушинською та Юрієм Козорізом, 2008), «29 зупинок від Хмільника до Хмельницького» (2009), «Прорізна. Ярославів Вал» (у співавторстві з В.Галайбою, В.Грузиним та М.Кадомською), «13 київських зустрічей з Городецьким» (2011), «Від Кудрявця до Лук’янівки» (2014), «Між Бульваром і Кудрявцем» (2015), «Лук’янівка. Татарка» (2017), «Мала і Велика Житомирські» (2017), «Від „міста Ярослава“ до Либеді» (2017), «Київ столітньої давнини» (2017), «Шляхом Київ-Житомир» (2018). 

навчального посібника «Нариси з історії Києва» (2002 — у співавторстві з М. Кальницьким та О. Юрковою). 

альбомів:

«Георгій Малаков» (1984), «Киев Михаила Булгакова» (1990, 1993 — у співавторстві з Анатолієм Кончаковським), «Золотоверхий Київ» (підтекстівки — 1995), «Печерськ» (під псевдо — 1996), «Книжкові знаки Георгія Малакова» (1998), «Київ. 1941—1943» (2000), «Тут був Євбаз, а потім — площа Перемоги» (2004), «Київ. 1939—1945» (2005), «Немирів у малюнках Георгія Малакова» (2008), «Минувшина Немирова» (2008), «Городецький. Виклик будівничого» (текст — 2008); «Київ. 1939—1945. Постскриптум» (2009), «Ніби й не було війни…» (2009), «У Києві 50-х» (2011), «Мальовнича Україна» (2011), «Георгій Малаков. Життя і творчість» (2016 — у співавторстві із Наталією Белічко), «Георгій Малаков. Життя в малюнках і спогадах» (2016), «На Львівській площі Києва» (2016). 

монографій:

«Архітектор Городецький. Архівні розвідки» (перше видання — 1999, друге видання, розширене і доповнене — 2013), «Особняки Києва» (2004 — у співавторстві з Ольгою Друг); «Прибуткові будинки Києва» (2009), «Архітектор Григор’єв. Київський спадок» (2010), «Архітектор Осьмак. Нездолана шляхетність» (2012), «Архітектор Безсмертний. Доцільність і естетика» (2013), «Архітектор Шехонін. Три епохи» (2017).

спогадів: «Оті два роки… У Києві при німцях» (2002), «Кияни. Війна. Німці» (2008, 2010), «Повоєння. Спогади Киянина» (2013), «Долі киян (1941—1943)» (2017).

Як ми писали, 2018 року пішли з життя відомі українські письменники, перекладачі, літературознавці, які здійснили вагомий внесок у розвиток української культури і яких нам ще довго не вистачатиме.

Інформація: Читомо