«Сьома функція мови», Лоран Біне: «Він поклав руки на плечі Біянки й зірвав з неї топік з глибоким вирізом. З несподіваним натхненням він шепотів їй на вухо, немов собі: «Я жадаю пейзажу, який захований в цій жінці, пейзажу, який я не знаю, але можу відчути, і поки я не розгорну цей пейзаж, я не буду щасливий… Біянка тремтить від насолоди. Саймон шепоче їй владно про те, що ніколи не відчував раніше: «Давай створимо колаж».

«Руйнівники», Крістофер Боллен: «На кам’яному ганку, в гарячому гірському повітрі ми борсаємось, намагаючись зняти одяг, плутанина якого у темряві нагадує альпіністське знаряддя. Її чорна сорочка навколо шиї, моя розстібнута, наші шорти й білизна зіслизають на щиколотки, здається, що ми рухаємось зі швидкістю лавини й, на жаль, з її точністю».

«Матір темряви», Венеція Велбі: «Блискавки світанку проштрикують темряву. Світло розпадається на фрагменти всіх відтінків, які приховує світ, розбиваючи призму їхнього притулку. Очі Тери розширюються і відбивають світло, кришталеві сфери часу і простору. Вона стогне у кольорах, поки він знімає білу сукню з янгольської плоті, що сяє на вологому ворсистому ліжку».

«Майбутнє буде недовгим», ДжареттКобек: «Спогади про ці минулі побачення віддалилися, стали нечіткими й стерлися з пам’яті, коли ми з Джоном де Лі приступили до суті справи. З Джоном було спілкування, діалог між двома тілами, електричні імпульси, які передавалися дротами плоті та кісток. Слова, які неможливо вимовити, слова, які можна лише почути. Шкіра яка стає шкірою, яка стає шкірою знову. Ми займалися коханням і у нас був секс, і ми займалися коханням. Але читачу, ще раз благаю. Не помиляйся щодо мене. Я не твоя Поліанна, не твоя солодка принцеса. Ми трахалися, ми трахалися, ми трахалися, ми трахалися».

«Яким міг би бути Бог», Ніл Гріфітс: «Дивлячись вниз, вона розстібнула його пасок. «Ми дорослі». Можливо, він насправді тієї миті таким не був, тому що думав про К’єркегора і Сократа. Якщо не було великої мудрості, отриманої завдяки хтивості, коханню, його споживанню – естетиці всього цього – тоді ти вчиняв неправильно. «Поцілуй мене ще раз».

«Бойовий вигук», Вілбур Сміт (з Девідом Черчіллем): «Я збираюсь взяти тебе зараз», – сказав Леон. Він відвів її туди, де пісок пляжу був сухий. Потім він зняв своє пальто, поклав його на землю, і вона лягла на нього. Боже! – пробурмотів він, вмощуючись на ній. – Тут до біса холодно… Я можу відморозити член».
Вона розсміялася глухим муркотом: «Дурненький. Чому б тобі не засунути його у жарке місце?».

«Ось і неприємності», Саймон Ро: «Одягнене тіло завжди людське або людиноподібне, оголене тіло завжди тваринне або твариноподібне. Лише дотик дозволяє повністю розкрити дикість тіла, яке можна порівняти з пташкою в пастці будинку. Людина відмовляється від людського мислення на користь своєї тваринності».

Як відомо, Bad Sex in Fiction Award заснована виданням Literary Review у 1993 році. Премією відзначаються книжки, в яких, на думку журі, найгірше описуються сексуальні сцени. Переможців визначають літературний критик Рода Коеніг та головний редактор журналу Авберон Вауг.

Інформація: Читомо