Новинка київського видавництва «Ярославів Вал» вже стала сенсацією на українському книговидавничому ринку: за рейтинговим голосування експертів «Книга року» «Село» Миколи Тимошика увійшло до списку лідерів  у номінації «Минувшина».

Для мешканців нашого краю ця двотомна документально-художня оповідь має найбезпосередніше відношення. «Село» побудоване винятково на закритих досі для загального доступу архівних матеріалах сіл і містечок лісостепової частини Чернігівщини.   

У першому томі - «Зійти з безпам’ятства», - подано широку панораму життя хліборобів та сільської інтелігенції від козацьких часів до жовтневого перевороту 1917 року.

У другому, що хронологічно охоплює період від 1917 до початку 70-х років ХХ століття і має назву «Трудний шлях відмосковлення»,  переосмислюється низка сфальшованих сторінок спочатку збільшовиченого, а згодом околгоспленого українського села. 

Найважливішою дійовою особою цієї книги є архівний документ. І не будь-який перший-підручний, а такий, що надовго був захований у недоступні донедавна компартійні спецфонди саме через силу оголеної правди, які таїв у собі. На переважній більшості таких документів стоїть позначка «цілковито таємно».  

Головним своїм завданням автор вважав не просто віднайти  в хронологічній послідовності документальні, нерідко приголомшливі,  підтвердження  непростих процесів буття села і поступу селян упродовж століть, а й вмонтувати їх у своєрідну канву розповіді. Своєрідність цієї канви в тому, що всі факти тісно переплетені між собою, вибудувані в інтиригуючому сюжетному розвиткові подій, який захоплює від першої сторінки й не полишає читача до розв’язки. Йдеться про реальні події в реальних українських селах. Легкість читання забезпечується неповторністю манери авторського письма: логічною послідовністю, аргументованістю, емоційністю, образністю, публіцистичною наснаженістю.  

Цією багато в чому новаторською книгою автор переконливо поламав усталений ще від радянських часів порядок висвітлення історичних подій, в основу якого брався так званий «погляд зверху» - з його глобальними подіями, першозначними за територіальними масштабами дійовими особами та пересіяними крізь ідеологічне сито окремими благенько вдягненими місцевими прикладами. Версія історії українського села Миколи Тимошика є поглядом знизу.

Найцінніше у книзі - дивовижні, досі невідомі загалу, припорошені архівним пилом факти, вміло зодягнені в захопливі мікроісторії, які неодмінно виводять на переосмислення конкретних процесів, що впливали на окремо взяту спільноту, родину, особистість. Цей підхід, до речі, вже давно поширений на Заході, що призвів там до справжнього буму так званої  місцевої мемуаристики.

У сюжетах окреслюються кілька показових тенденцій сучасного українського села. Дві з них головні: генетична боязнь  його старших громадян говорити правду й боротися за неї та не патріотизм, байдужість, сільської інтелігенції. Чи не з цієї причини українське село традиційно прозріває із запізненням, неохоче пізнає минуле, дратівливо сприймає зміни, недовірливо відноситься до правди й продовжує вірити «вовкам», переодягненим в овечі вичинки.   

Рясно заповнені  іменний та географічний покажчики до кожного із томів дають можливість легко шукати ті чи ті дані про своїх родичів, знайомих, земляків. У видання багато рідкісних світлин   та зразків архівних документів.  

За масштабами охоплення матеріалу, продуманою структурою розділів, лаконічністю і завершеністю сюжетів, цінним фактологічним матеріалом, широкою джерельною базою, умілим поєднанням хронологічного викладу подій і явищ із їх сюжетним розвитком, доступністю викладу, барвистою мовою це видання на сільську тематику не має досі собі рівних.