Переклад з німецької здійснила Христина Назаркевич. Перша презентація книги відбудеться під час ХХІV Форуму видавців у Львові. Видання здійснене за підтримки швейцарської культурної фундації Pro Helvetia.

Центральний персонаж фіктивно-біографічного роману Ральфа Дутлі художник-експресіоніст першої половини ХХ століття, представник так званої Паризької школи Хаїм Сутін – єврей родом із Білорусі, який пов’язав своє життя з Францією і мистецтвом. Крізь призму потоку свідомості, внутрішнього мовлення, спогадів свого персонажа Ральф Дутлі показав не лише складну, суперечливу, виснажену тривожністю, болем, внутрішніми конфліктами, почуттям провини особистість митця, а й найцікавіший, найбуремніший період життя мистецького середовища Парижа 10-х–40-х років ХХ ст. Читач зазирне у найменш висвітлені закапелки паризьких, нетрів, квартир, салонів, приватних історій і душ, вирушивши разом із художником в його останню подорож, під час якої перед ним у виразних кадрах пролетить усе його життя.В цій історії багато документальної правди, але й велика частина авторського домислу та вимислу чи, все ж швидше, авторської інтуїції, яка заповнила прогалини у портреті цього контроверсійного художника.

За своє прагнення бути вільним митцем Хаїм Сутін сплачував виснажливою працею, життям у бідності. Він був одним із мешканців легендарного «Ля Руш» («Вулика») – павільйону, пристосованого під житла для безпритульних митців. Свого часу тут мали прихисток його земляк художник Марк Шагал, український скульптор Олександр Архипенко, італійський художник і скульптор Амедео Модільяні, який став другом і, власне, першим поціновувачем творчості Хаїма Сутіна, намагався всіляко його підтримувати.Найвдалішими, найуспішнішими у житті Хаїма Сутіна були 1920-ті роки: він отримує визнання, стає популярним, про нього говорять мистецтвознавці, його картини купують (полотна Сутіна були у колекціях Пабло Пікассо, Чарлі Чапліна). А потім – економічна криза з усіма її непривабливими наслідками, потім – ІІ Світова війна і важка хмара голокосту.

«Остання подорож Сутіна» – це, звісно, мандрівка світом мистецтва, показ зародження мистецтва нової доби, його чинників, мотивів, подразників. Це роздуми про призначення митця, про ті жертви, які йому доводиться приносити богам образних одкровень та візій. Тому роман особливо буде цікавим читачам, захопленим мистецтвом, психологією творчості, історією та філософією мистецтва.

«Я обрала насамперед мистецьку тему. Мені особисто як зацікавленій мистецтвом читачці дуже бракує в українській літературі творів про митців, – говорить Христина Назаркевич про причини вибору саме цього твору для перекладу. – Друге – мені сподобалася стилістика автора, поетичність і «надрив» емоційний (тобто теж щось, чого в нас небагато). Третє: мені подобається інформативна частина роману - окупована Франція, Монпарнас, історичні постаті...»

А ось що відповів Ральф Дутлі на запитання, яким він бачить українського читача свого роману:«Автор випускає свою книжку в світ, дає їй свободу, а вже летіти їй потрібно самій. Звичайно ж автор сподівається, що матиме чуйного читача з чутливими літературними рецепторами. Цей читач може цікавитися художником Сутіном, або мистецтвом ХХ століття, часовим проміжком між 1910 і 1943 роком в Східній Європі і у Франції, трагічною епохою з її відбитком війни і окупації, ще він може цікавитися можливостями поетичної мови, силою образів, а головне – «опіумом» літератури, адже мій роман - літературний твір, а не звичайна біографія художника».

На сторінці роману «Остання подорож Сутіна» на сайті «Видавництва 21» можна познайомитися також з фрагментом подячної промови Ральфа Дутлі з нагоди вручення літературної премії «LiteraTour Nord», яку він отримав 24 квітня 2014 року в Ганновері:http://www.books-xxi.com.ua/products/ostannya-podorozh-sutina

Народився 1893 року у багатодітній єврейській родині у білоруському селищі Сміловичі. З раннього дитинства мав нестримний потяг до малювання. За цю пристрасть представники родини та єврейської громади жорстоко його карали. 1907 року втік до Мінська, де брав уроки малювання, потім – до міста Вільно, де вчився у Школі красних мистецтв. Згодом йому вдалося виїхати до Парижа, де прожив решту життя – від 1912 до смерті у 1943 році. Експресіоністичному стилю Хаїма Сутіна властива особлива тривожність. В його художній манері відзначають дратівливість, швидкість, імпульсивність, деформацію. 

Швейцарський лірик, есеїст і перекладач. Народився 1954 року в місті Шаффгаузен. Вивчав романістику і русистику в університетах Цюриха й Парижа. Широкий читацький загал знає його як видавця, упорядника і перекладача десятитомного повного видання Осипа Мандельштама німецькою. Автор біографії Мандельштама «Вік мій, звір мій». У 1985 році захистив дисертацію про творчість Мандельштама. 14 років прожив у Франції, нині мешкає у Німеччині, у Гайдельберзі. Побував в Україні як учасник IV поетичного фестивалю Meridian Czernowitz. Власні прозові твори: фіктивно-біографічний роман «Остання подорож Сутіна» (2013), роман «Коханці з Мантуї» (2015). За «Останню подорож Сутіна» Ральфа Дутлі в 2014 році було відзначено Дюссельдорфською літературною премією.

Українська перекладачка з німецької, доцент кафедри німецької філології Львівського національного університету ім. І. Франка. Цей же університет закінчила 1986 року. У 1993 році Христина Назаркевич захистила кандидатську дисертацію «Лінгвостилістична структура романів Г. Белля (проблема архітектоніки макротексту)». Викладає теорію і практику перекладу, курси з перекладу художньої літератури, спецкурс з німецької літератури, курс усного перекладу. Як науковець досліджує проблеми модифікації традиційного жанру сучасного роману, працює у сфері перекладознавства. Для «Видавництва 21» Христина Назаркевич переклала романи «Прокляття дому» Дженні Ерпенбек та «Море моря» Ільми Ракузи.