Розповідаючи від першої особи, Коельйо реконструює історію життя Мата Харі, ніби розказану через вигадані листи до її адвоката, які було написано з в´язниці в Сен-Лазарі в Парижі, де жінку тримали через підозру у шпигунстві під час Першої світової війни (1914—1918). Книжка вийде друком у видавництві «Клуб Сімейного Дозвілля» на початку грудня.

Мата Харі відома танцівниця екзотичного танцю, яка шокувала та зачаровувала глядачів, коли скидала свій одяг на сцену. Впевнена у собі жінка в ері найбагатших та найбільш впливових чоловіків, людина із загадковим минулим, яка розпалювала ревнощі та заздрість у жінок серед паризької аристократії. Вона відважилася звільнити себе від моралі та провінційних звичаїв початку ХХ століття. Мата Харі зустрічалась із Зиґмундом Фрейдом у Відні, до неї залицявся Пабло Пікассо й Амадео Модільяні. Вона танцювала у Ла Скалі в Мілані, де майже зіграла з Ніжинським — найвідомішим танцюристом свого часу. Однією з її нереалізованих мрій було викупити права та зіграти головну роль у новій п’єсі Оскара Вайлда «Саломея». Чи насправді вона була найнебезпечнішою шпигункою та подвійним агентом? І хто вона насправді, та, що пише листи-сповіді для єдиної людини, яку любила більше за життя, - своєї доньки?

Пауло Коельйо вже досяг цифри у більше ніж 200 мільйонів проданих примірників у 160 країнах світу. Розповідаючи про Мата Харі та новий роман «Шпигунка» письменник зазначив: «Мата Харі була однією з перших феміністок. Її головний злочин був у її свободі та незалежності. Згідно з журналами того часу, вона була найелегантнішою жінкою у Парижі. Мата Харі переслідувала свою правду, свою особистість, життя без умовних меж. Й, нажаль, вона жорстоко поплатилася за це.». Маргарита, як її звали батьки, місіс Мак-Леод, як її знали на острові Ява, або Н21, її німецьке псевдо, — у світі більше не було такої жінки, як Мата Харі.