Давні теоретики архітектури вважали магію цілком дієвим засобом оборони, тож пропоновані у архітектурних трактатах форми фортифікаційних споруд продиктовані серед іншого і містичними поглядами доби. Автор намагається з’ясувати, чи дотримувалися українські зодчі XVI – XVII ст. правил будівельної магії, і як це впливало на розпланування і об’ємно-просторове вирішення замків, фортець та міських укріплень. Книжка зацікавить архітекторів, мистецтвознавців, істориків, культурологів та усіх, кому небайдужа архітектурна спадщина України.