Цим шляхом часопис іде й надалі – дарма що часи для виживання друкованих видань нині далеко не легкі (про це свідчить навіть той факт, що за три роки існування номерів “Яровиці” вийшло не так уже й багато).

Переді мною – здвоєне 1-2 число за минулий, 2016 рік (чимало читачів ознайомилися з ним уже в 2017-му – через щойно названі причини). Як і попередні, що їх мені пощастило отримати як авторські примірники, або й просто погортати, цей номер відзначається граничною насиченістю тематики. Відкривається він патріотичним віршем Олександра Олеся “Пам’ятай” – вельми актуальним у теперішні часи, коли війна й неоднозначна ситуація з євроінтеґрацією, багатьох спонукають до болісних роздумів про те, чому вчить нас історія. Вірш ніби задає тон подальшому змістовому розкриттю тем журналу, і не видається дивним, що одразу за ним іде публікація статті відомого українського політичного і громадського діяча, історика, просвітника, публіциста В’ячеслава Липинського “Хам і Яфет”, у якій аналізується причини того, що Українська Держава, будучи проголошеною у квітні 1918 року, так і не постала тоді як життєздатна, потужна сила на світовій арені. Низку пам’ятних дат продовжує Ярослав Шлапак, нагадуючи про 90-ту (станом на 2016-й) річницю від дня загибелі ще однієї непростої, але знакової постаті в історії України – Симона Петлюри. Павло Ямчук публікує спогади про поета, літературознавця, філософа, правозахисника, уродженця Волині Євгена Сверстюка (“Незгасне світло доброти”), Анастасія Москвичова – розвідку про життя і творчість української поетеси, представниці “Празької школи” Олени Теліги, розстріляної нацистами у Бабиному Яру в лютому 1942 року (до статті “Олена Теліга – пані в капелюшку” додано добірку віршів поетеси). Світлій пам’яті Волинської Роксолани – Олени Левчанівської, – присвячено однойменну статтю Лесі Косаківської.

Ігор Пасюк публікує спогади офіцера австро-угорської армії, обер-лейтенанта Штеєра про бої у 1915 році на території Волині. Нелегкі сторінки історії рідного краю постають із матеріалів Василя Федчука, Віталія Клімчука, Михайла Ліщинського. Про народну аматорську кіностудію “Волинь” як школу волинського кіно пише Дарія Москалець у статті, присвяченій пам’яті засновника й багатолітнього незмінного керівника студії – заслуженого працівника культури України, лауреата Всеукраїнських та Міжнародних конкурсів Бориса Ревенка. Докладну розповідь про вечір пам’яті Бориса Павловича, що відбувся 2 червня 2016 року в Луцьку, опублікував згаданий уже Віталій Клімчук (матеріал ілюстровано світлинами Анатолія Юхтовського).

Ретроспективу найяскравіших епізодів фестивалю українського фольклору “Берегиня” за весь час його існування подає знаний письменник і народознавець Сергій Цюриць. У контексті цієї щедро ілюстрованої в кольорі теми читач має змогу ознайомитися з цілою низкою статей, присвячених українській народній творчості та згаданому фестивалю, авторами яких є відомі вчені Віктор Давидюк, Тарас Пастух, Галина Стельмащук, Ігор Мацієвський, Галина Гримашевич, Юрій Рибак, Григорій Аркушин, художник, науковець і педагог, Орест Хмельовський, почесний краєзнавець України Олександра Кондратович, незабутній Олекса Ошуркевич. Під рубрикою “Волинь: свята, фестивалі, семінари” зі статтею “Радість солом’яного дива” виступає Ірина Нікітіч.

Фотохудожник із Луцька Роман Нікітіч дарує читачам оригінальну композицію “Поліське літо”. Живопис представлено репродукціями з робіт Миколи Ковальчука.

Шанувальникам української музики й зокрема пісенного фольклору Лесиного краю варто звернути увагу на інтерв’ю Лариси Занюк із заслуженою артисткою України Аллою Опейдою під назвою “Несу магічний лікувальний код народу”, пісню талановитого композитора і педагога Юрія Кресака “Я хочу на озеро Світязь” (вірші Ліни Костенко) із детальною оркестровкою, та статтю “Продовжувачі славних традицій” – про Львівську капелу бандуристів “Карпати” Українського товариства сліпих (автор – директор-розпорядник капели Роман Кіт).

Без сумніву, зацікавить читача і сценарій тематичного вечора до 160-річчя від дня народження Івана Франка “Лиш боротись – значить жить” (автор – Олексій Терпелюк).

З рубрики “Ювілеї” дізнаємося про знакових ювілярів 2016 року – директора Обласного науково-методичного центру культури Волині Любов Рожнову, письменників Петра Коробчука та Володимира Місюру (вітальні слова Сергія Цюриця – теж тогорічного ювіляра, – супроводжується цікавими добірками поезій пана Петра й пана Володимира).

Є що почитати й тим, хто цікавиться філософією, культурологією, семіотикою та семіологією. До їхньої уваги – статті “Системні аспекти індійської філософії й культури та поліметричний аналіз” відомого вченого-фізика Петра Трохимчука, “Феномен української філософської культури: традиція та сучасне осмислення”, філософа та культуролога Оксани Сільвестрової. У розділі “Методика” вміщено статті “Патріотизм і гуманізм: український історико-філософський контекст” Степана Возняка, “Надмогильні написи на старому цвинтарі села Покащів Ківерцівського району Волинської області” Світлани Чекеренди та “Ментальність. Особливості характеру українців” Юрія Валецького.

Філологи теж не “пасуть задніх”. Літературознавчі студії представлені диптихом Ігоря Ольшевського про життя і творчість Володимира Сосюри “Нехай відомий я поет, але собі я невідомий…”. Публікації традиційної рубрики “Лесезнавство” – данина пам’яті чудових людей і дослідників Олександра Рисака (автор передмови – Віктор Вербич) та Ніли Зборовської (друкуються фрагменти з їх знакових монографій). У розділі “Рецензії. Відгуки. Анотації” Віталій Клімчук аналізує “Словник західнополіських говірок” Григорія Аркушина, а Василь Мартинюк розмірковує над драмою Лесі Українки “В катакомбах” та трагедією Брата Віктора (Віктора Гребенюка) “Андріївський хрест”.

І, звичайно, в 1-2 номері “Яровиці” за 2016 рік широко представлена літературна творчість. Увазі читачів пропонується вірші Олександра Войтюка (з переднім словом Михайла Світліковського) та Пилипа Баратинського, початок своєрідних мемуарів відомого автора і виконавця власних пісень Ігоря Баранюка “Солдати БАМу, або Пісня в холодній тайзі”, гуморески Віталія Клімчука, Миколи Яненка (автор передмови – Микола Савенець, фотопортрет роботи Віктора Зубовича), Бориса Поліщука, Петра Омельченка (автор передмови – незабутній Абрам Кацнельсон).

Як бачимо, серед часописів Лесиного краю, західноукраїнського регіону і України загалом, “Яровиця” посідає помітне місце, й зусилля її редактора та автýри гідні всілякої поваги, як робота людей, котрі не дають зміліти або забруднитися духовним джерелам Волині. Образно кажучи, “Яровиця” плине впевнено…