Бразильський прозаїк і поет Пауло Коельйо прославився своїми філософськими романами, які перекладено на 112 мов. У романі «Переможець завжди самотній» автор впевнено тримає марку. Хоч роман дещо відрізняється від інших, він не менш глибокий.

Книжка розповідає про життя декількох людей під час Каннського кінофестивалю, про їхні життєві історії, плани, амбіції. З роману читач багато дізнається про створення фільмів, про довгий шлях від ідеї до шедевру кіномистецтва. І актори, які нам, простим людям, завжди видаються найщасливішими та найуспішнішими на землі, тепер постають як прості дешеві ляльки, якими керують продюсери, чи як маріонетки, готові на все для того, аби більше років свого життя протриматися на екранах.

У головних героїв роману зовсім різні життєві історії, хоча вони й переплітаються. Ми бачимо дівчину, яка має мету в житті, старанно працює та ризикує всім, щоб цієї мети досягнути. Дівчину, яка так наївно вважає, що коли стане відомою актрисою, не захворіє на зіркову хворобу та не забуде, з чого вона починала.

Бачимо багатого бізнесмена, який думає, навіть свято вірить, що має владу над людськими життями; який переконує себе, що вбиває заради любові; чоловіка, який, маючи великі гроші, думає, що може володіти й людьми.

Також ми знайомимося з людиною, якій просто нудно жити; яка має гроші, та їх нема на що витрачати; яка керує практично всім у кінематографі; яку не впізнають на вулицях, але добре знають і бояться у світі кіномистецтва.

Як переплітатимуться їхні долі? Які в них життєві історії? З чого їх кар’єри починалися й чим закінчаться?

Увесь роман наскрізь пронизаний роздумами автора про людське життя, про славу й жертви заради неї, про кохання й щастя.

Переможець залишається самотній… Переможець повинен жертвувати меті самого себе, повинен іти тільки вперед, іти, падати, підніматися й знову іти. Повинен прорубувати собі шлях до слави. Переможець втратить усе, але здобуде більше: отримає гроші, славу, визнання, вплив, владу, досягне мети, здійснить мрію всього життя, але залишиться самотнім. Переможець залишається самотнім… завжди.

І кожен із нас інколи сліпо йде до мети, зціпивши зуби йде по битому склі, щоб вийти на траву. Йде крізь дим, щоби вдихнути свіже повітря. Йде в темряві, щоб вийти на світло. Все наше життя пронизане стражданнями та випробуваннями, кожен несе хрест, і щасливий той, хто свій хрест полюбив.

Часто людина жаліється на життя, заздрить переможцям. Але чи часто вона задумується над тим, чим переможець жертвує, яка ціна його тріумфу?

Роман про те, яке важке життя в будь-якій касті суспільства. Про силу та слабкість грошей. Про те, як легко заблудитися в нетрях власної душі і як важко вийти на правильну стежку.

Хочете зрозуміти цей роман? Хочете відчувати те, що відчував пишучи автор? Тоді пізнавайте не очима, а серцем. Розумійте не розумом, а душею. Та читайте не рядки, а між ними.

Артур Дронь