Реформаторських планів громаддя

Круглий стіл «Українська книжка: шлях до читача вдома й за кордоном» відбувся у рамках проекту „ТІК - Толока інтелектуальної комунікації" під керівництвом письменника і видавця Сергія Пантюка 7 грудня в приміщенні Спілки. Саме місце проведення великою мірою і визначило напрям дискусії. Помітна частина виступів була присвячена тому, як спілчанська нова влада планує вдарити по мало ораній ниві промоції української книги.

- Давайте знищимо дві легенди: про те, що українська книга вже загинула, і про те, що Спілка - то «сталінський колгосп», який треба просто розігнати, а майно роздати сиротам! - рішуче виступав Віктор Баранов. - Ми хочемо стати промоутером української літератури. У Спілки є 25 регіональних організацій, які можуть бути опорними пунктами для видавництв. Давайте спробуємо зробити по книгарні в кожному райцентрі! Спілка письменників хоче створити літературну агенцію, інтернет-магазин.

Гучні слова, природно, викликали скептичні посмішки багатьох присутніх, надто вже утопічно виглядає перспектива настільки радикальних і стрімких змін в організації, яка має за спиною стільки років і стільки традицій. Утім, треба відзначити, що раніше в цих стінах навряд чи можна було би почути навіть такі слова, тож, можливо, саме зараз є добрий момент активним людям пропонувати новому керівництву свої ініціативи - допомогти, аби добрі наміри і слова не пішли в пісок, як воно вже бувало багато разів.

Дещо конкретніше продовжив реформаторсько-спілчанську лінію новий «міністр закордонних справ» Спілки Сергій Грабар.

- Я маю досвід налагодження міжнародних літературних зв´язків і збираюся використати його. Спілка активно займатиметься просуванням українських письменників за кордон. Окрім того, вже ближчим часом ми проведемо зустріч із культурними аташе посольств різних країн, щоб узгодити з ними спільні літературні проекти.

Вічні доопрацювання

Та не Спілкою єдиною. Олександр Афонін, президент Асоціації видавців і книгорозповсюджувачів, закликав змусити українську владу прийняти Програму популяризації вітчизняної книговидавничої продукції та читання. Її, як повідомляв , нещодавно відхилив уряд.УНІАН

- Влада повинна визнати стратегічну роль книги. - вважає пан Афонін. - Адже українська книга є, проте її недостатньо для цивілізованої країни. Сьогодні понад 60% книжок у нас з´являються накладом менше 500 примірників! Цього року, порівняно з минулим, фізичний продаж книжок упав на 20%, а грошові надходження від нього лишилися практично на тому самому рівні. Тобто люди купують менше книжок за більші гроші, книжка стає все менш доступною, перестає бути чинником впливу на економіку, на суспільство в цілому.

Начальник Департаменту видавничої справи і преси Державного комітету телебачення та радіомовлення Олексій Кононенко вирішив захистити уряд:

- Концепцію не відхилили, а направили на доопрацювання, і це нормально! Тому не треба влаштовувати черговий «плач Ярославни» за українською книжкою. Я сумніваюся, наскільки точні дані з тиражів і грошей, отриманих у книготоргівлі.

На що режисер Сергій Архипчук відповів з притаманним йому сарказмом:

- Якщо хочеш знищити справу - відправ її на доопрацювання. Взагалі, не думаю, що нам варто вживати такі слова, як покращення, розроблення і таке інше. Давайте говорити „успіх". Ми ж бо справді досягли великих успіхів у знищенні української книги, української культури!

Пропозиції: пакт про ненапад, стипендії, поширення книжок

Директор видавництва „Смолоскип" Ростислав Семків запропонував не особливо сподіватися допомоги від політиків (до речі, запрошені політики круглий стіл проігнорували):

- Важко уявити, що істеблішмент, який сам не читає, раптом усвідомить роль української книги. Якщо вони дійсно щось таке приймуть, це буде лише щаслива випадковість. Краще думати над тим, що можемо зробити ми самі. Наприклад, коли Спілка планує оновитися, через неї можна зробити декілька важливих справ. Наприклад, справді організувати через її регіональні філії книгарні або принаймні якісь центри поширення книжок, інформації. Варто було би запровадити регулярні обговорення нових книжок, презентації за участі авторів і видавців. А також зав´язати співпрацю зі школами - саме там ростуть молоді майбутні читачі.

Іншу пропозицію оновленій Спілці зробив письменник і журналіст Олег Коцарев:

- Було б дуже непогано, якби Спілка бодай якось підтримала тих, хто перекладає сучасну українську літературу іншими мовами. Адже ці люди переважно ентузіасти. Їх не так багато. Наприклад, польська поетка Анета Камінська зараз працює над виданням антології сучасної української поезії польською мовою. Чому би Спілці, якщо вона хоче сприяти промоції нашої літератури, не підтримувати подібні проекти грантами, стипендіями, бодай якоюсь співучастю? Це був би цивілізований підхід. А в ідеалі, звісно, варто було би заснувати письменницькі й перекладацькі стипендії та резиденції.

Письменник і видавець Віталій Капранов, натомість, закликав не надто зосереджуватися на міжнародних питаннях.

- Знаєте, в усьому світі іноземними мовами перекладається лише 3-4% авторів. Тобто головне - це все-таки внутрішній ринок. Вважаю, що для просування української книжки дуже важливою річчю має стати такий собі неформальний „пакт про ненапад". Давайте не бити по своїх і бути взаємно доброзичливими! А там, де немає чого сказати доброго - краще помовчати. Звісно, ця ідея мало підходить журналістам, бо така вже специфіка їхньої професії, якщо вони не писатимуть гадостей, їх ніхто не читатиме, а ось письменники і видавці мали би підтримати такий „пакт".

Кумедно, але саме цей „миротворчий" виступ викликав невеличку перепалку з журналістом Сергієм Руденком, який знайшов слова Капранова про свою професію образливими. Але в цілому ідею „пакту" всі начебто підтримали.

- Зокрема варто би припинити навішування ярликів типу: „У цього письменника великі тиражі, значить, він «по псовий», - продовжила тему Юлія Джугастрянська з „Коронації слова". Вона ж розповіла про внесок „Коронації" у популяризацію української книжки. Так само Микола Кравченко з громадської організації „Книжковий простір" поділився досвідом представлення вітчизняної літератури на міжнародних заходах. Ближчим часом, каже він, у Ляйпцигу та Коньяку на книжкових форумах українське письменство буде презентоване, зокрема, перекладною п´ятимовною антологією.

Важко сказати, наскільки вплине нинішня розмова на стан справ із промоцією української книжки. Ясно одне: в цій сфері щось таки робиться, але це „щось" - замале і повільне. Якщо справді досягти консолідації зусиль видавців і письменників, а також активності Спілки письменників з її фінансуванням і нерухомістю, певні якісні покращення можливі. На жаль, на круглому столі не були присутні не лише політики, а й представники книгарень.

Микола Третяк