- Які книги Ви читали останнім часом? Що сподобалось, що ні?
- Хронологічно остання прочитана  книжка – це роман Людмили Таран «Дзеркало єдинорога»: з подарованих, куплених, позичених книг вона опинилася на вершині піраміди на столі. Цікавий текст – не так художньо, як психоаналітично, в ньому багато нір, незаповнених лакун і повітря, є що додумувати J . Так виходить, що я читаю водночас і українську літературу,  і зарубіжну. І час від часу спонтанно потрапляю на світові бестселери – недавно ковтнула один такий, американської колумністки Елізабет Гілберті «Есть, молиться, любить». Це не моя кухня, але їстівне – грамотно приготовлено. Це література на зразок «Щоденника Бріджит Джонс» чи «Секс і місто», які теж виросли з колонок у великих газетах. Зараз ця штука екранізується і влітку нам запропонують її в кінотеатрах з Джулією Робертс у головній ролі.  Завдяки минулорічному Форуму видавців тільки недавно відкрила для себе норвезького письменника Юстейна Гордера – прочитала його «Світ Софії» і «Дочку циркача», з задоволенням читатиму ще.

Тепер шукаю минулорічне перевидання «Світу Софії» для домашньої бібліотеки, щоб коли  син досягне підліткового віку, підсунути йому цей роман, бо кількість фентезі-літератури на один кілобайт не окріплого дитячого мозку зашкалює, а класичну пригодницьку літературу він читає вибірково.  

Оскільки я – студентка НАОМА, читаю мистецтвознавчу літературу і скуповую  чудову серію «Новая история искусства» санкт-петербурзького видавництва «Азбука». Остання прочитана книга – Михайло Герман «Импрессионизм. Основоположники и последователи», на черзі біля нічного столика – Віра Раздольська «Европейское искусство XIX века. Классицизм, романтизм».  

- Що плануєте прочитати?
- Уже настроїлася прочитати «Елегантну їжачиху» француженки Мюріель Барбері. Не дуже давно прочитала «Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій», тепер  наважуюся, готуюся морально (цеглина на вигляд дуже солідна) - «Музей покинутих секретів» Оксани Забужко. А взагалі-то не люблю читати нові книжки в розпал моди на них… Мені вже привезли з Інтернет-крамниці  томище про історію середньовічних лицарських орденів, на черзі - «Лондон. Біографія» Пітера Акройда (бо збираюся в травні в столицю туманного Альбіону). І хочу прочитати другу частину історії Риму Айзека Азімова «Рим. От триумфа до краха Империи», перша частина - «Рим. От основания города до падения республики» видалася мені цікавою. 

- Що б Ви радили почитати іншим?
- Я б радила кожному знайти власний спосіб розпізнавати «свої» книжки – за порадами друзів, через газетні рецензії, співзвучність із певними видавництвами, обкладинкою, анотацією чи інтуїцією.

А друзям я останнім часом раджу прочитати «Сліпоту» Жозе Сарамаго і «Бегущий за ветром» Холледа Хосейні.