Відомий фахівець з дешифровки конспірологічних та історичних загадок, професор релігійної символіки та іконографії Гарвардського університету Роберт Ленгдон приїздить до старовинного міста Прага, щоб підтримати свою близьку приятельку Кетрін Соломон, яку запросили до столиці Чехії виступити з лекцією з ноетики, оприлюднивши результати сенсаційних досліджень з природи людської свідомості. Вчена готується до публікації книги з цієї теми, рукопис якої щойно передала до видавництва. Раптом стає відомо, що за рукописом почалося справжнє полювання. Хто хоче знищити книгу Кетрін Соломон? І хто полює вже й на неї саму, а також на Роберта Ленгдона? Чи вдасться двом вченим протистояти всемогутній організації?

Ден Браун, отримавши світову славу після небувалого успіху свого роману «Код да Вінчі», увійшов до тієї категорії письменників, кожну нову книгу яких світова читацька й видавнича спільнота очікує з небувалою цікавістю. Ну, чим же таким здивує нас скидувач кумирів і розкривач світових змов? Кого обере мішенню цього разу? На жаль, доводиться констатувати, що з кожною новою книжкою «сенсаційність» втрачається. Наприклад, всі з розкритими ротами, затамувавши подих чекали, що в «Джерелі» він наприкінці таки розкриє таємницю Творення, про яку йшлося продовж всієї некороткої оповіді. І що ж? А нічого. Так і у цьому романі, слідкуючи за карколомними пригодами Роберта Ленгдона і Кетрін Соломон, ми чекаємо на те, коли ж, нарешті, розкриють оту саму «таємницю таємниць». Читача постійно накручують, налаштовують на те, що це відкриття й справді варте уваги і дорівнює за значущістю таємниці Першого Поштовху. Ну, і?.. А те ж саме, що і в попередніх книжках. Механіка розгадування таємниць людської свідомості і методика, як нею управляти, потрапляють до лабет всемогутньої організації, яка намагається створити психотропну зброю. Отак, і нічого більше. Чи варто це часу витраченого на читання досить пухкого тому? Ну, тут кожен вирішує для себе. Звичайно, автор такого рівня, як Ден Браун, заслуговує на увагу, проте...

Але чого вже не віднімеш у шановного письменника, то це вправності в сюжетоскладанні і умінні тримати читача у постійному напруженні. Хоча художні прийоми з роману в роман у Брауна повторюються, читати його твори не нудно. Тут тобі й карколомні пригоди героїв, постійні погоні, втечі, блукання лабіринтами, бойові сцени, трохи еротики (з огляду на вже доволі пристойний вік героя й героїні, про що вони самі кажуть одна одному). Браун вміє обрати місце подій так, щоб вразити читача не лише пригодами, а й описами ландшафту – його архітектури, етнографії, історії, кулінарії тощо. Злата Прага разом з Ленгдоном і Соломон стає повноправним живим персонажем роману, інколи навіть відправляючи головних героїв на другий план. Хоча, звісно, інколи автора підводить знання місцевих реалій. Наприклад, Кетрін, оглянувши Вишеград, спокійно заходить собі до собору святого Віта, де, начебто, вже практично пусто, і розгулює по цій чудовій архітектурній пам’ятці, зазираючи в усі закапелки. Але ж це практично неможливо, якщо навмисне не прийти зрання, щоб потрапити на ранкову месу. В інший час до собору треба купити вхідний квиток, за яким ще мусиш відстояти довжелезну чергу. Та то вже дрібниці.

Природно, яка ж Прага без одного зі своїх давніх символів – Голема. Браун не утримався від спокуси, щоб не обіграти цей типово празький мотив. На сторінках роману діє це чудовисько-охоронець, який поставив собі за мету оберігати одну з нещасних жертв експериментів над людською психікою, яку проводить всемогутня організація. Ця сюжетна лінія, яка має несподіваний фінал, здалася нам однією з найбільш вдалих у цьому творі. Зрозуміло, вона отримує досить реалістичне пояснення, проте все одно зроблена дуже якісно.

Таємниці глибин людського мозку, попри всі зусилля Кетрін Соломон, всемогутньої організації і Дена Брауна, так і залишилися до кінця нерозкритими. І це добре. Навіщо копирсатись там, куди стороннім вхід заборонено.