Re: цензії

15.11.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун, лікарка-психіатриня, психотерапевтка, PhD, письменниця
Коли мозок стає героєм казки, а дитина вчиться розуміти себе
14.11.2026|Віктор Васильчук, заслужений журналіст України, письменник
«Ятаган» змушує замислитись…
14.11.2026|Пауліна Малохлєб
Польська критика про роман Володимира Даниленка «Клітка для вивільги»
12.11.2026|Тетяна Граб
Місце сили у Сан-Фурсиско
04.11.2026|Павло Пантелеєнко, філолог та вчитель Ліцею №304 м. Києва
Повернення до витоків слова: чому книжка «Логодіалоги» Олександра Козинця потрібна педагогам і батькам
02.11.2026|Буквоїд
У перекладі угорською мовою вийшов роман Володимира Даниленка «Клітка для вивільги»
29.10.2026|Василь Кузан
Реалізм абсурду
27.10.2026|Юлія Манякіна
Музика розшарпаної цілости
26.10.2026|Павло Пантелеєнко, філолог та вчитель Ліцею №304 м. Києва
Пам’ять, що лікує забуття: 127 відлунь одного роду
23.10.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун Лікарка-психіатриня, психотерапевтка, PhD, письменниця
Жити, поки життя триває

Re:цензії

07.08.2025|15:54|Ігор Чорний

Роки минають за роками…

Працювати з малими прозовими формами досить складно. Хтось з відомих письменників колись зізнався, що йому легше написати повноцінний роман, аніж по-справжньому вдале оповідання.

У Дзвінки Торохтушко (псевдонім, під яким пише і видається письменниця з Тернопільщини Любов Бурак) навпаки. В її творчості практично немає великої форми, проте майже кожне нове оповідання – це маленький шедевр, у якому поєднано гостро-драматичний сюжет, актуальну ідею й майстерність словесного мережива. І до всього цього виведено живі, повнокровні характери. І не тільки людські, бо на рівні з людьми в цих оповіданнях діють тварини, рослини і навіть вищі сили.

Нова збірка прози Дзвінки Торохтушко «Порічкове вино» об’єднала під однією палітуркою кілька оповідань, вже знайомих читачеві (переважно з мережевих публікацій), з великою кількістю нових текстів, що оприлюднені вперше. Різні за обсягом (від кількох сторінок до понад десятка), тематикою і звучанням, вони всі поєднані виразним почуттям любові до людей, а ширше – до України, її історії і сьогодення, турботою про її майбутнє. Авторка майстерно вправляється зі словом, сюжетом, образотворчістю. Головне ж, що притаманне її малій прозі, - це тонкий психологізм, уміння створити певний настрій і довести читача до катарсису – вищого ступеню співпереживання героям оповіді, після якого настає очищення. Твори письменниці не можуть залишити читача байдужим, вони відлунюють в серці якимось щемлячим і одночасно солодким болем.

Оповідання, які увійшли до цієї збірки, умовно можна поділити на кілька циклів. Насамперед, це вже традиційні «автобіографічні» твори, у яких йдеться про дитячі роки авторки і постійними персонажами яких є сама майбутня письменниця, її майже посестра Питровна, бабця Сянька, дід Михалко, його кум дід Фанасько та інші. Перед читачем розкривається поетичний світ дитинства, яке припало на кінець 70-х років минулого століття. Майже злиденне життя, коли доводилось економити кожну копійку, яка зароблялась важкою працею, харчуватись тим, що Бог і земля/природа пошлють. І при цьому не втрачати душевної доброти, людської гідності, мати майже повне злиття з Природою і рідною Землею. І дбати про малечу, яка за допомогою дорослих відкриває для себе великий і величний Світ.

Інший пласт оповідань присвячений минулому, переважно, радянському періоду буття нашого народу. Ці тексти мають загострені до трагізму конфлікти і майже не мають «щасливих» фіналів, нагадуючи традиційні класичні різдвяні і великодні оповідання, у яких також не завжди були обов’язкові щасливі закінчення. Так і тут зразу не зрозумієш, чи настільки все трагічно й безнадійно, чи не сподівається авторка на втручання Вищої Сили і прикінцеве Прощення? Або ж закликає до помсти?

Нарешті, третій цикл розповідає про нашу сучасність. Війна, люди на ній і навколо неї. Стрімкі, нервові, напружені сюжети, з яких постають люди, які кожного дня стають грудьми на захист рідної землі. У кожного є своє минуле з такими собі «скелетами у шафі», є реалії сьогодення і є сподівання на майбутнє. Яким воно буде, те прийдешнє, залежить не тільки від героїв оповідань, а й від нас з вами, читачів. Дзвінка Торохтушко не малює все рожевою фарбою. Її погляд на оточуючих сповнений болю, співчуття, розуміння і надії, яка, як відомо, вмирає останньою. Чи відчуємо й ми разом з одним із героїв оповідань, смак порічкового вина, вина Перемоги? Це вирішувати нам самим...



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

17.11.2026|09:06
Серед рядків – нових і давніх (Фрагменти з написаного)
15.11.2026|06:56
Мирослав Лаюк отримав престижну премію імені Джозефа Конрада-Коженьовського за книжку «Бахмут»
12.11.2026|20:47
Книжки Макса Кідрука перевидадуть без його імені на обкладинці
09.11.2026|15:19
У Львові відбувся поетичний фестиваль «Земля Поетів 2026» та зібрав 400 тисяч гривень для розвідників
09.11.2026|06:48
«Видавництво Старого Лева» та KFC презентували благодійну антологію «Віднайдені рядки»
08.11.2026|22:31
У Відні презентували нову книгу Вероніки Чекалюк «Різдвяні історії: новели Адвенту»
06.11.2026|15:56
«Писати і жити, жити і писати»
06.11.2026|15:51
10 причин відвідати фестиваль «Земля Поетів» у Львові 7-8 листопада
06.11.2026|15:39
В Україні запустили сервіс «Своя книга» для самостійного видання книжок
06.11.2026|15:32
У «Видавництві Старого Лева» вийде нова книжка Євгена Положія «Усі тварини ходять босоніж»


Партнери