Після важкого бою наших вояків з рашистами мобільний шпиталь, у якому служила медсестра Ярина/Дзвінка, було знищено, а сама вона опинилась у селі, захопленому ворогом, і була зґвалтована групою бурятів. Ворог посунув далі, а дівчина виявила невдовзі, що, крім неї, з усіх «своїх» у живих залишився ще напівсліпий поранений хлопець. Оскільки самостійно пересуватись по окупований території було майже неможливо, вони вирішили поки що залишились у напівзруйнованому селі. Як виявилось, Орест пише історичний роман з доби Наполеонівських воєн. Ярина взялася допомогти йому впорядкувати рукопис.

Роман львівського письменника Юрія Винничука «Наречена Вітру» написано у незвичайній манері. Фактично під однією обкладинкою уживаються одночасно два різних романи: один розповідає про наше буремне сьогодення, а інший – про події двохсотрічної давнини, коли в 1809 р. у Львові було проголошено Королівство Галіції і Льодомерії під протекторатом імператора французів Наполеона І. Ці два тексти, начебто і різні, написані різними стилями і навіть графічно оформлені по-різному (так, у «сучасній» частині фактично немає заголовних літер на початку кожного нового речення), проте не можуть існувати один від одного, проростаючи кожен з іншого, маючи спільну корінну систему. 

Твір дуже й дуже «філологічний», що пояснюється почасти тим, що герой і героїня отримали однакову університетську освіту, навчаючись на факультеті іноземних мов. Орест і Дзвінка в нещодавньому минулому спілкуються за допомогою образів, імен, прикладів із зарубіжної (переважно німецької) літератури доби романтизму. Їхня мова досить складна й метафорична як для пересічного непідготовленого читача. Зовсім інакшою мовою вони спілкуються у «сьогоденні», коли Ярина маскується, не бажаючи, аби Вітер (Орестове воєнне псевдо) впізнав у ній ту дівчину Дзвінку, яку кохав колись і яку зрадив і покинув напризволяще задля кар’єри. Ми бачимо довгий і важкий шлях, який пройшла Дзвінка, щоб вибратись з тієї прірви, у якій вона опинилась після зради коханого. Зазначимо, що подекуди автор перебирає з «чорнухою», примушуючи свою героїню шукати заробітку ледь не на панелі. Здається, це трохи не ті часи, коли випускниця факультету іноземних мов не може знайти нормальну роботу, за яку добре платять. Ну, хоча б у численних туристичних бюро або перекладацьких конторах. Усе ліпше аніж бігати голою перед юрбою спраглих до гарного дівочого тіла підстаркуватих сатирів.

Роман у романі «Консул» також може бути незрозумілим пересічним читачем. Оскільки він дуже багатий на інтертекстуальні посилання. Перед нами справжній готичний роман у дусі німецького консервативного/психологічного романтизму. Тільки традиційні німецькі ундіни, сильфіди і лісні королі замінені мавками, перелесниками і іншими персонажами українського фольклору, що й не дивно з огляду на те, що німець (вірніше, швейцарець), який стає героєм роману у романі, сам письменник-романтик, приятелює з такими самими романтиками та живе у романтичному світі, де змішані дійсність і вигадка. Письменник добряче накрутив і закрутив сюжет, тримаючи читача у напрузі й нерозумінні до самого фіналу, який також можна й не зрозуміти. Гадається, Винничук трохи передав куті меду, коли перевантажив цю частину твору еротичними сценами. Вони більше б пасували епосі рококо і маркіза де Сада або ж розпусній декадентській «бель епок» межі ХІХ-ХХ століть, аніж величному ампіру часів Наполеона Великого. Але Винничуку вдалося передати саме дух філософічного і важкого німецького романтизму, щедро замішавши його на західноукраїнських реаліях.

А ще впала в око постійна переклик часів. Письменник показує, яких помилок припустились українці 200 років тому, втративши черговий шанс на розбудову власної незалежної держави, і які помилки ми робимо й сьогодні, а ще робили й за 100 років до цього під час Української революції 1917-1921 рр. Ворог, підкреслює Винничук, залишився той самий. Немає великої різниці між москалями Александра І та нинішніми дикунами-ґвалтівниками- розбійниками-мародерами. Тільки сила переломить силу. Тільки всі разом, одним народом ми здобудемо довгоочікувану перемогу.