Re: цензії

15.11.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун, лікарка-психіатриня, психотерапевтка, PhD, письменниця
Коли мозок стає героєм казки, а дитина вчиться розуміти себе
14.11.2026|Віктор Васильчук, заслужений журналіст України, письменник
«Ятаган» змушує замислитись…
14.11.2026|Пауліна Малохлєб
Польська критика про роман Володимира Даниленка «Клітка для вивільги»
12.11.2026|Тетяна Граб
Місце сили у Сан-Фурсиско
04.11.2026|Павло Пантелеєнко, філолог та вчитель Ліцею №304 м. Києва
Повернення до витоків слова: чому книжка «Логодіалоги» Олександра Козинця потрібна педагогам і батькам
02.11.2026|Буквоїд
У перекладі угорською мовою вийшов роман Володимира Даниленка «Клітка для вивільги»
29.10.2026|Василь Кузан
Реалізм абсурду
27.10.2026|Юлія Манякіна
Музика розшарпаної цілости
26.10.2026|Павло Пантелеєнко, філолог та вчитель Ліцею №304 м. Києва
Пам’ять, що лікує забуття: 127 відлунь одного роду
23.10.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун Лікарка-психіатриня, психотерапевтка, PhD, письменниця
Жити, поки життя триває
Головна\Авторська колонка\Рок-н-рол, Камю і Лобановський

Авторська колонка

Рок-н-рол, Камю і Лобановський

Останнім часом, коли війна визначає не лише політичний порядок денний, але й значною мірою літературний, усе частіше можна почути нарікання на одноманітність сюжетів, повторюваність тем і майже обов’язкову присутність автофікшну.

Втім, сама поява таких дискусій свідчить про важливу річ: суспільство, попри загрозу знищення і щоденний досвід війни, не відмовляється від культури, продовжує читати книжки й вимагати від них не лише чесності, але й художньої новизни.

Так, наприклад, «Рок-н-вірші» Романа Лябиги – це не просто збірка поезій, а своєрідний поетичний альбом, у якому музика, література, історія, філософія, спорт і особиста пам’ять зливаються в єдиний простір. По суті, це велика композиція, де кожен розділ виконує роль окремого треку, а всі разом утворюють концептуальний рок-альбом про людину, її пам’ять і віру. У цьому альбомі поруч існують Pink Floyd і біблійні псалми, Курт Кобейн і Альбер Камю, родинні спогади й сучасна війна. А ще ж з’являються Лобановський, Блохін, Беланов, Шевченко, Мессі! Особливо показовою є постать Валерія Лобановського, бо наразі він постає не лише видатним тренером, але й символом українського характеру – дисциплінованого, наполегливого, здатного перемагати значно сильніших суперників. У певному сенсі Лобановський тут виконує ту саму роль, що Камю у філософському вимірі чи рок-н-рол у культурному. 

До речі, у цій збірці навіть рок-н-рол – не декоративний фон і не ностальгія за юністю. Він виступає способом мислення, окремою формою світогляду. Саме через рок-н-рол автор говорить про свободу, бунт, самотність. У його поетичному просторі гітарний риф стає майже філософською категорією, так само, як Альбер Камю – у відповідному розділі, де автор вступає в своєрідний діалог із клясиком екзистенціалізму. Камю тут стає співрозмовником сучасної людини, яка так само опиняється перед абсурдом історії, війни й смерті. І поетичні варіяції на теми «Стороннього», «Чуми» чи «Вигнання і царства» при цьому перетворюють прозові сюжети на особистий досвід. 

Водночас книжка не обмежується інтелектуальними рефлексіями, і значне місце в ній посідає пам’ять – родинна, історична, національна. Ну й, звісно, кохання, куди ж без нього у цій самій пам’яті поколінь. «Бетті Пейдж помолодшала мов, ожила? / Ні, ти інша і навіть краща! / Закохався у тебе, зізнаюся, я, / Із Орджонікідзе Даша». Можливо, особиста історія тут і не постає частиною великої історії народу, але приватна пам’ять про «живе» життя точно стає формою культурного спротиву забуттю. Так само, до речі, як і футбол, про який вже була мова. Для автора – це не просто гра. Це ще одна форма колективної пам’яті, міфологія поколінь, територія спільних емоцій і перемог.

Мабуть, саме тому «Рок-н-вірші» важко звести до якогось одного жанру. Це водночас поетична антологія, музичний плейлист, родинний архів, футбольний альманах і філософський щоденник. Усі ці складники утворюють живий, багатоголосий світ, у якому рок-н-рол, Камю і Лобановський виявляються не такими вже далекими один від одного. Адже кожен із них по-своєму говорить про свободу, вибір і людську гідність. І саме ця віра в людину – попри війну, втрати, абсурд і хаос – є головною мелодією книжки Романа Лябиги.



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

17.11.2026|09:06
Серед рядків – нових і давніх (Фрагменти з написаного)
15.11.2026|06:56
Мирослав Лаюк отримав престижну премію імені Джозефа Конрада-Коженьовського за книжку «Бахмут»
12.11.2026|20:47
Книжки Макса Кідрука перевидадуть без його імені на обкладинці
09.11.2026|15:19
У Львові відбувся поетичний фестиваль «Земля Поетів 2026» та зібрав 400 тисяч гривень для розвідників
09.11.2026|06:48
«Видавництво Старого Лева» та KFC презентували благодійну антологію «Віднайдені рядки»
08.11.2026|22:31
У Відні презентували нову книгу Вероніки Чекалюк «Різдвяні історії: новели Адвенту»
06.11.2026|15:56
«Писати і жити, жити і писати»
06.11.2026|15:51
10 причин відвідати фестиваль «Земля Поетів» у Львові 7-8 листопада
06.11.2026|15:39
В Україні запустили сервіс «Своя книга» для самостійного видання книжок
06.11.2026|15:32
У «Видавництві Старого Лева» вийде нова книжка Євгена Положія «Усі тварини ходять босоніж»


Партнери