Завантажити

- Ваша Святосте, - вимовив Мохамад-бек, проклинаючи старого диктатора, який ніяк не хотів здихати. – Я готовий нести відповідальність за всі свої вчинки.
- І понесеш, - прохрипів Кара-хан. – Що ти наробив з посольством тих американських слуг Шайтана? Я щойно довідався, що сіоністи оголосили нам війну.
«Це означає – подумав Мохамад-бек, - що упродовж кількох днів він був відключений від життя і перебував у барокамері. Вже недовго».
- Ваша Святосте, у посольстві перебувала агентка, яка знала таємницю марсіанської супер зброї. Я змушений був видати наказ про атаку.
- Ну і що? Ти її піймав, гівнюк хашемітський?
- Ще ні, Ваша Святосте. Але..
- Я виключаю тебе зі списку претендентів на моє місце. – Було чути, як Кара-хан важко дихає.
- Ваша воля – воля Аллаха, - покірливо сказав генерал, бо набагато краще, ніж Сонце Сходу, розумів наслідки свого провалу. Вся світова юдо-ліберальна та сіоністська преса верещала про «Злочин у Києві», забувши про невинні жертви Лівану, Сирії, Ірану, Афганістану та Єгипту. Четверта глобальна війна була оголошена, але активних дій не спостерігалося. Мохамад-бек розумів, що Ширлі Мак Доул чекає, коли пропагандистська кампанія, розв’язана нею проти Чорної Орди, дасть результати: процент американців, які підтримували війну з Чорною Ордою в Європі, вже зріс до 53% і продовжував невпинно зростати: у всіх Інтернет-мережах та на телебаченні безупинно кружляли сентиментальні історії про дипломатів, загиблих у Києві та їх сім’ї. Особливо розкручувалася історія марсіанського героя Америки новомученика Вільяма Кроуфорда, змальовувалися страждання його сім’ї. Тільки ім’я Божени О’Коннел ніде не фігурувало.
Генерал дізнався про існування цієї клятої марсіанки та її таємниці тільки першого серпня, у день наступу на Україну, коли його увага була зосереджена виключно на виконанні графіку операції. Начальник МУРу, генерал-майор Ясір Вахіт, доповів йому, що американський інформатор, псевдонім «Руда свиня», який перебуває на території посольства Конфедерації, повідомив про лейтенанта космічного легіону «Марс» Божену О’Коннел, коханку генерала Гайдука (знову цей Гайдук, покарай його Аллах), яка нібито знає таємницю марсіанської суперзброї, що може вирішити долю війни на землі. «Руда свиня» пропонувала під час захоплення посольства Конфедерації здати в руки МУРу згадану Б. О’Коннел за винагороду 50 мільйонів глобо.
Мохамад-бек, не консультуючись з Чингіз-Сараєм, бо знав, що Кара-хан не в змозі приймати рішення, і цілком справедливо вважаючи себе першим заступником Чорної Зірки Землі, віддав наказ про захоплення посольства ще до того, як сили Конфедерації почнуть евакуацію дипперсоналу. Інша річ, що цей ідіот, командир карального корпусу яничар Алі Акбар Пєрєвєрзєв недбало підготувався до операції «Райський сад» і дозволив своїм зарізякам вчинити бійню, в якій могли загинути як агент «Руда свиня», так і Божена О’Коннел. За провал операції генерал Пєрєвєрзєв покараний п’ятдесятьма ударами батога, розжалуваний у рядові і відправлений до штрафбату в афганську провінцію Кандагар. Мохамад-бек приклав геджет до губ і наказав:
- Зайдіть до мене.
До кабінету увійшла монгольська красуня Алтанцецен – «золотулька», один вигляд якої освітив темну душу Мохамад-бека сяєвом спогадів про перше кохання. Вона сіла поряд і він поклав руку на її плече:
- Уважно слухай і перекладай.
Щойно йому надіслали з МУРу знахідку з посольства Конфедерації, яка могла пролити світло на історію з клятою марсіанкою.
Він увімкнув запис відділу безпеки посольства Конфедерації від 2/08/2077. 00.15 АМ. У кутку кімнати сиділа прив’язана до стільця дівчина, поруч, тривожно озираючись, стояв кремезний чоловік у камуфляжі, тримаючи в руці важкий армійський пістолет «Тaurus». Двері відчинилися і в кімнату стрибнув хтось у дивній накидці, обличчя не видно – і одразу впав, отримавши потужний удар кулею в груди. Вскочив другий і сказав щось незрозуміле по-українськи:
- Я з Рогульки.
- Вбий цю тварюку! Не бійся за мене! – крикнула йому дівчина.
- Переклади, - нетерпляче сказав Мохамед-бек, просовуючи праву руку у розріз блузки, туди, де можна було торкнутися маленьких грудей Алтанцецен.
- Генерале, - невдоволено пересмикнула вона плечем, - ми трахаємось чи перекладаємо?
Він забрав руку з її плеча.
Я з Рогульки. Незрозуміло, що це? Пароль? Назва місцевості? Але ясно, що Божена і цей невідомий знають один одного. Вбий цю тварюку! Не бійся за мене. Так, вона знає цю людину, вони на «ти» і вона так ненавидить цю «Руду свиню» (сумніву в тому, що це саме він, не було), що готова вмерти – тільки б він помер.
Генерал та Алтанцецен вражено застигли, спостерігаючи, як третій урятував другого і спопелив голову і руки «Рудої свині».
З особливою увагою Мохамед-бек вивчав обличчя другого, добре зафіксоване камерою: густе волосся, крупний ніс, вузький проріз очей.
Генерал дав вказівку начальнику МУРу провести

читати