
Електронна бібліотека/Проза
- СкорописСергій Жадан
- Пустеля ока плаче у пісок...Василь Кузан
- Лиця (новела)Віктор Палинський
- Золота нива (новела)Віктор Палинський
- Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
- Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
- З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
- Останній прапорПауль Целан
- Сорочка мертвихПауль Целан
- Міста при ріках...Сергій Жадан
- Робочий чатСеліна Тамамуші
- все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
- шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
- зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
- ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
- тато просив зайти...Олег Коцарев
- біле світло тіла...Олег Коцарев
- ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
- добре аж дивно...Олег Коцарев
- ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
- КОЛІР?Олег Коцарев
- ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
- БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
- ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
- ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
- Архіваріус (новела)Віктор Палинський
нищив рухоме майно, обіцяючи відшкодувати з лишком, якщо переможе. Вранці караульщики прокидалися ніби зі страшного бодуна, геть нічого не пам’ятаючи про події останньої ночі.
Пахло відвертою сатанинщиною.
Пішло друге коло різанини, а до дня вибору (рокового ?) ще часу о-го-го. Нещасні направду вже були готові віддати не лише голос за потойбічного Кашперюка, і навіть потай від своїх лідерів-висуванців, вночі на стінах, аби попередити лихо, писали власною кров’ю, широченними буквиськами, що готові будуть це зробити, лиш, падло, прошу-ті, - перестань різати годувальників і вийди з підпілля. І відшкодуй-те збитки сповна. Пане Падло. Будь-ласка. Церква, і та, що в одному куті села, і та, що в другому, і третьому, четвертому, п’ятому, шостому.., щодня була забита до краю, люди безперестанно вимолювали Божої Ласки, Помилування і випрошували прощення за всі гріхи, які колись чинили. В Отців вуха червоніли, в’янули і шелестіли. Село відтоді не зробилося надто дружнішим, більш згуртованим, клановість давала про себе знати у найнеочікуваніших випадках, але певні зрушення у бік загального примирення стихійно відбувалися.
Серед коноплянівців – і серед числа таких самих жертв – знайшовся якось один добродій – ні, то не був дільничний – тому було до лямпочки.., той був хоч і місцевий, але мав прив’язку до ще трьох сіл, крім рідного-ріднесенького, тому оселю завчасно продав ще набагато раніше –то був Юрко Листоноша – власне, листоноша. У Юрка Листоноши, крім спільної біди, була на осібну втіху неділима дружина, діва порядної вроди , як на село, непорядного «дівокування» , як на село. Звали її Ларіска Старалєтка. Та все ж, я наполягаю, даруйте, поза безсумнівно вагомим розумінням села в тонкощах психофізіології і з елементарної поваги до нього, видавалася вона – Старлєткою. І от цю дівку-бранку, яку і зараз брав би кожен, в лісі і на полі, і де завгодно, від синка до діда, цю локальну і довколалокальну секс-бомбу, цю міс січень-грудень-кожен-рік-і-високосний-також Плейбойко (куди і на що (нащо ?) дивляться непроворні селекціонери дідугана Х’ю ?) той непутящий, боягузливий Юрко Листоноша з розважливими очима відрядив в сусіднє село Маківці з грандіозною за замислом місією, як він їй скрадливо натякав і недоговорював. З легкої руки його залізного слова, Ларіска вперше за три роки знову обула високі шпильки і взагалі вперше (а їй до того навіть цього і не треба було… - все й так було на естета і кадета любо) в житті вдягла дуже відвертий топ, кольору спалаху на сонці (сонця !). Ну і, ясна річ, - куди ж без неї ? – міні, в час максі. Село теж живе в цьому міленіумі за принципом максі, нехай і коли-не-коли в зворотному напрямку, але ж від перестановки доданків… Розпустила нафік косу, розпалила (нафік ?) пожухлі за останні кілька років шлюбу з Юрком Листоношею гарні великі блакитні оченята, і так, що півсела мало не спалила…, а інша половина села – її мало не тойво… теж спалила. І, за настановою благовірного, прихватила двох качок.
Водій перевізної німецької чортопхайки, передній інтер’єр якої нагадував каплицю, після довгих і тяжких хвилювань й спонукань совітської совісті, насилу зумів зрушити, власне, чортопхайкою. А Ларіска Старалєтка, хоч і не правила безпосередньо за відьму (ну хіба що один-єдиний раз.., коли до знемоги була якось втелющилася у якогось бицюка вайлуватого, родом аж з Городенки чи звідки.., військового, після того вона, між іншим, прочитала від «а» до «я» не «Разбітиє Сєрца», а «Гамлета»; тепер, після одруження, вона застрягла на «Отелло», отак-то, брателло - з Город-енки), однак, як би сказав Жан-Люк Годар « Une femme est Une femme», відала, що творила, коли сиділа, заклавши «ляшку на ляшку», - старі і молоді лярви, і просто жінкє, ледве візуально і тут не лінчували мимовільну спокусницю, злісного подразника, а невелике число хлопів в бусі, якби пиячило не надцять років, то згадали б незабарно про свої …надцять, і в трусах.
Через …надцять кілометрів вона вже виходила з автобуса, стиха посилаючи своїх недоброзичливиць на цілих надцять. А тим часом, чоловік Юрко надавлював на п’єтку до сільради. Сьогодні була остання днина подання заявок на висування кандидатів у голови. Він, очевидно, знав, що робить, хоч і, напевно, знав, що ризикує. В Маківцях, - а він в цій інформації, судячи з усього, достеменно упевнився – зараз мав перебувати один знаний в регіоні і поза ним політолог, політтехнолог, маркетолог, психолог, аналітик – всіх заслуг і надбань не перелічити. Там він мав у володінні добротну дубову хатину з садибою, здається, не орендовану, а вже викуплену, і часто-густо любив проводити вихідні в сільській тиші, подалі від здебільш напруженого міського життя з усіма його цивілізаційними викрутасами, що з дня у день все більш у тому місті цивілізувалися.., не без черепашного темпу в багатьох аспектах, що не завше на шкоду, як і
Останні події
- 25.08.2025|17:49У Чернівцях відбудуться XVІ Міжнародні поетичні читання Meridian Czernowitz
- 25.08.2025|17:39Єдиний з України: підручник з хімії потрапив до фіналу європейської премії BELMA 2025
- 23.08.2025|18:25В Закарпатті нагородили переможців VIІ Всеукраїнського конкурсу малої прози імені Івана Чендея
- 20.08.2025|19:33«А-ба-ба-га-ла-ма-га» видало нову книжку про закарпатського розбійника Пинтю
- 19.08.2025|13:29Нонфікшн «Жінки Свободи»: героїні визвольного руху України XX століття крізь погляд сучасної військової та історикині
- 18.08.2025|19:27Презентація поетичної збірки Ірини Нови «200 грамів віршів» у Львові
- 18.08.2025|19:05У Львові вперше відбувся новий книжковий фестиваль BestsellerFest
- 18.08.2025|18:56Видавнича майстерня YAR випустила книгу лауреата Малої Шевченківської премії Олеся Ульяненка «Хрест на Сатурні»
- 18.08.2025|18:51На Закарпатті відбудеться «Чендей-фест 2025»
- 17.08.2025|11:36«Книжка року’2025». ЛІДЕРИ ЛІТА. Номінація «ВІЗИТІВКА»