Завантажити

романтичними людьми, бо всякчас ризикую образити тим, що мені потішно з їх романтичності. Ну така я вся, холоднокровна і неприборкана. Як ящірка.
Ми базікали довго, доки не прикінчили ту пляшку. Говорив Єжи, клав епітети на метафори, я ж у більшості випадків відмовчувалась і усміхалась, дрейфила видати, що просто завтикала на нього. Якесь чисто естетичне благовоління. Мені жахно і водночас спокусливо було уявити, що до цієї досконалості можна торкатися пальцями, м’яти її, штовхати, бити, різати, гладити, щипати, кусати, облизувати й цілувати її. А уявити, як з цією божевільною красою на собі можна ходити і жити й поготів нереально.
І тоді я щиро була переконана, що мізки для красивої істоти, будь то чоловік чи жінка, річ абсолютно непотрібна, апендиксна, чимось навіть близька до вади.
Мені свого розуму стачить на двох. Хоча… Я, чесно, ніяковію від дурних чоловіків навіть більше, аніж від феміністок.

Усе ж вмовила Єжи ночувати у «бурундучарі». Він звідкілясь приволік свою кариматку, постелив зліва від мене й умостився просто так, у джінсах і футболці. Я накрила його своїм махровим рушником й під голову підсунула велику циганську спідницю. Як мале дитя просто.
Сама застібнулася на зіпер у спальнику – страшна мерзлячка.
Певно, всі дівчата заздрили мені цієї шаленої ночі: всього десять хлопців на групу, двох з яких потирила собі до намету. Була б не така вихована, то ще вигадала брудні подробиці та не посоромилась усім їх розтриндіти.

***
Ранком увесь табір прокинувся від ґвалту: «Блядь, кто випіл наше віно?!» Інший голос: «Блядь! А какого хєра било єго оставлять на уліце?!». Перший голос: «Не крічі на мєня! Не крічі на мєня! Я думала, нікто не вазьмьот! А там уже только пустая бутилка...». Другий: «Дура!». Перший: «Сама дура!»
Ми з Єжи лишень тихенько-тихенько звивалися від сміху в наметі. Октябрьов продирав очі, сонно і по-дитячому прицмокував губами, нічого не розумів, і, дяка богу, нічого не питав.

читати