
Електронна бібліотека/Проза
- Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
- Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
- З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
- Останній прапорПауль Целан
- Сорочка мертвихПауль Целан
- Міста при ріках...Сергій Жадан
- Робочий чатСеліна Тамамуші
- все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
- шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
- зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
- ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
- тато просив зайти...Олег Коцарев
- біле світло тіла...Олег Коцарев
- ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
- добре аж дивно...Олег Коцарев
- ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
- КОЛІР?Олег Коцарев
- ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
- БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
- ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
- ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
- Архіваріус (новела)Віктор Палинський
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
рушії, якими можна з легкістю ним маніпулювати – Єжи завжди був голодним, не зважаючи на те, скільки його годувати.
* Я буду жи-ити в твоєму наме-еті, - повідомив між іншим, з кулеметною швидкістю закидаючи у себе арахіс. Він припхався сюди лише з тонким кариматом, що складається як простирадло. І перекочовував з одного намету в інший, з рук у руки, часом забирався на ночівлю до міста, і ніхто ніколи достеменно не знав, де він є.
* Живи, як хочеш, - стенула плечима. Намет, інтимне прізвисько якого «Бурундучара», у мене здоровий і хороший, прикрашений стягом України, у ньому гріх не приймати гостя.
Вдень Єжи десь зник, не беруся стверджувати, що я особливо чекала і переймалася. О дванадцятій ночі, коли всі розходились спати, його ще не було. Тільки як почала засинати, то почула скрегіт зіперів у тамбурі намету.
Відкривається антимоскітний захист й пробивається щось руде і кудлате. Вмикаю ліхтарик.
* О, привіт, - кажу, - а ми вже спимо…
Справа від мене рух: бувши до того відвернутим, повертається Деніска Октябрьов, ледачий і пацифічний нащадок революціонерів. Задріманий і з червоними виточками на обличчі від спання на власній футболці. Вони дивляться одне на одного. Я мумією перекочуюся ближче до Октябрьова, звільняючи місце для Єжи, щоб спати собі між ними двома. Але Єжи психує, гарчить щось у відповідь і швидко йде, чути як хрустить випечена земля з камінцями під його ногами.
* Що це таке було? – питається Деніска, йому цікавість переважила бажання давати сопака. Ми з Октябрьовим були дуже файні друзі, з усього курсу тільки з ним мені комфортно настільки, аби проводити разом час за стінами академії. Власне тому ми і вирішили брати один намет на двох. Ну і ще, бо я боюся кримських павуків.
* Та нічого, - підкурюю прямо в наметі, - Той зібрався тут ночувати. І… видно, не дуже зрадів, що ти живеш зі мною…
* А ти цього не сказала… - відтягує пухкенький кутик губів Октябрьов, що означає для нього усмішку.
* А він цього не питав… - роблю невинні очі й лупаю віями. Він регоче.
* І де ж ночуватиме?
* Не знаю, як хоче, то хай тут, а як харчами перебирає – то деінде.
* Жорстоко ти його, мда…
* Чого це?
Октябрьов мовчить, вдає, що це було риторичне питання. Я теж мовчу. Мої затяжки співпадають з шумом моря: третя хвиля – вдих.
* Думаєш, образився? – гасячи недопалок у пустій пивній пляшці, питаю в Октябрьова.
* Думаю, так.
* Але ж… такі як він не зобижаються… Знайде собі запросто іншу вписку, оно дівчат повно… - Кажу сконфужено, виправдовуючись.
* Як собі думаєш, квіточко, - відказав Деніска і відвернувся знову до стінки – така у нас умова ночівлі: він не спить обличчям до мене і не чіпляється.
Я підкурила собі ще одну. Тут висока стеля й антимоскітна сітка на вході – нема страху пропалити і нормальна вентиляція.
Ритми моря співпадають з ритмами місяця. Я ж тотожна з пульсом моря, значить, пов’язана із нічним світилом.
Десь у дальнім наметі хтось заіржав. Здалося, що то Єжи вже собі прилаштувався. Значить, подумала я, нема чого перейматися, і хотіла було моститися покемарити. Але чомусь вирішила ще раз сходити в туалет, бо пили багато пива, а мої нирки – мої вічно застуджені друзі.
Місце, де стояв наш табір, було скелясте й сухоребре, з одним-однісіньким хирлявим деревцем, біля якого і було встановлено кухню. Все ж інше – майже суцільне каміння або ж спрагла земля, з якої витикалася жорстка бліда трава. «Бурундучару» собі примостила саме на такому клаптику землі, Октябрьов навіть спромігся повбивати ґачки.
Попісяти я розсудила прогулятись за найближчий скелястий виступ, кілька метрів звідси босоніж і навшпиньки. До того ж ніч дивовижна, світла якось навіть по-космічному. Полюбляю естетично справляти фізіологічні потреби.
Зверху на скелині помічаю чиюсь постать. За три кроки і одне спіткання об камінець, впізнаю Єжи. Хотіла було тишком-нишком накивати п'ятами, але він мене вже запримітив. Дивиться згори і махає ручкою.
Видряпуюсь до нього, боса, у трусах і короткій футболці з мікі-маусом – яка вибралася зі спальника, така й пішла.
* Що ти тут робиш? – питаю.
* Си-иджу.
* Тобі немає де ночувати?
* Чого ж, є. Я маю моє мо-оре, - підсміхається. Я присідаю біля нього на каміння, воно ще відносно тепле, голу дупу жалять випадкові дрібки піску чи шкаралупки насіння.
* Нічне пові-ітря якесь таке незвичне, такого космі-ічного кольору, - шепотить він за кілька хвилин мрійливого мовчання.
* Правда? Я теж так думаю…
* У тебе ча-асом немає горішків?
* Ні, немає.
* Зна-аєш, я тут дещо знайшов… - з-за спини виймає пластикову пляшку з якоюсь темно-рожевою рідиною. Відкручує і нюхає: - муска-ат.
* Вино? – питаю, собі нюшкуючи. - Місцеве. А де воно було?
* Он там засмага-ало… - показує у якісь невизначені чигирі.
* Хтось загубив? Думаєш, нормальне?
* Думаю, нормальне. Рожеве муска-атне. Любиш таке?
* Я всяке люблю. Але давай ти перший
Останні події
- 13.07.2025|09:20У Лип´янці вшанували пам’ять поета-шістдесятника Миколи Томенка та вручили його іменну премію
- 11.07.2025|10:28Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
- 10.07.2025|23:18«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
- 08.07.2025|18:17Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
- 01.07.2025|21:38Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
- 01.07.2025|18:02Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
- 01.07.2025|08:53"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
- 01.07.2025|08:37«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
- 01.07.2025|08:14Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
- 01.07.2025|06:34ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року