Електронна бібліотека/Проза

Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
Останній прапорПауль Целан
Сорочка мертвихПауль Целан
Міста при ріках...Сергій Жадан
Робочий чатСеліна Тамамуші
все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
тато просив зайти...Олег Коцарев
біле світло тіла...Олег Коцарев
ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
добре аж дивно...Олег Коцарев
ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
КОЛІР?Олег Коцарев
ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
Завантажити

ліжко, впиваємося шалом кохання. Розжохані насилу роздягнулися.
Вдоволені страстю, звільна пестимося, невкриті, в нагрітій горниці. Потай я розглядаю її: розкуйовджену, з довгим волоссям, шовковошкіру, пругку, тонку в попереці, неповторну. Зараз вона цілком протилежність тій, подумки пригадується образ Кондофиски: „Лежить проти мене кваша, сліпуча від ятристого місяця, чекає на любощі. Тим часом я розглядаю її опасисті стегна, ба навіть голубі жилки видно, подекуди випинаються; вим’ям спадає на морщавий лобок драглисте черево, застеляє логовисько; пудові циці розкидані вбоки...”
– Я подобаюсь тобі? – пустотливо запитує.
– Дуже... – згрібаю під себе її. – Ти добра любка... Хочеться з тобою бути повік.
– То хто ж тобі не дає... – немовби хоче вирватися з обіймів. – Я тут для того й є.
Я ледвесенько відпускаю її з­під себе:
– Мушу здійснити задумане.
Різко підвела спину, навприсядки повернулася до мене:
– Справді, творчість тобі дорожча, ніж я, – рукою обвела довкола притомленого уда. – Так ми ніколи не зрозуміємо одне одного.
– Затям, я шукаю у творчості невідоме, а ти – ось, найкраща з усіх жінок.
– Я не мала дитина. Не заговорюй сльози, – помалу вбирається. – Твоя правда: бути мені служкою коло попів, а так хотілося жити з тобою.
– Ми можемо зустрічатися, – збираюся її провести.
– Хоч сим заспокоїв, – якось збадьорилася. – Благочинного буду „доїти”, тебе – любити. Матиму гроші й ласку.
– Чому б і ні, – хмикнув. – Благочинний „доїть” по селах попів, ті – громаду, а з того перепаде щось і тобі, разом з єпископом та патріархом. Уявляєш, в якому світі ти залучена до гри...
Провів її, ліг і заснув, розімлілий п’янким коханням. Вранці легко поснідав, знову сів до столу, вивів наступне речення: „Не бійся мене, дятлику, – моргає”. Власне завдяки їй, Кондофисціпопаді, я й зміг посилити зміст твору, наповнити його перепадами подій, усвідомити вагу вже написаного. „Ти сподівався зустріти Берегиню, а натрапив на мене”. Завдяки Кондофисці Берегиня зберегла себе...
На Різдво одірвали колядники мене від роботи, звеселили душу. Перегодом навідалася й попадя, прийшла поздоровити. Я радо зустрів її, посадив біля себе:
– Змерзла, – грію в долонях її руки. – Ого, яка в тебе дорога каблучка, – розглядаю перстень з коштовним каменем. – Уперше бачу таку цінність.
Рвучко стягла обручку, сховала в кишеню:
– Не знущайся... Знаєш, звідки...
– Здогадуюся... Віддарунок...
– Він наполіг узяти...
– Добре зробила... Нащо дарувати себе за так.
Її очі спохмурніли, відвернулася:
– Я ж не винна в тому, що ти відмовився жити зі мною.
– Кожен виконує покладений на нього обов’язок. Не тривож собі нерви. Заспокойся... Ти найкраща з усіх жінок, яких я знав.
Посміхнулася:
– Хіба в тебе було багато жінок?
– Ображаєш... Невже я схожий на дистрофіка...
– Та ні, – стенула плечима, пожвавішала. – Цікаво, коли так...
– А що тут розповідати, – спала на думку одна з них. – Якось у Бурятії я познайомився з дружиною місцевого бая, високого начальника. Файна з себе була молодичка, викапана японка, хоч трішечки вилицювата. Вертка, фігурна, вправна любка. З Улан­Уде приїжджала за мною в бригаду, на вихідні забирала до себе на дачу, що про неї не знав її чоловік, і там ми виробляли з нею такі викрутаси – куди тому Казанові з його куртизанками братися... В Азії жагучіша кров за нашу. Потім, в понеділок, я ледве держав сокиру в руках, а бригада посміювалася з мене: „Замучить хлопа бурятка”. Проте, від неї я дещо взнав про її народ і його походження. Вона – етнограф, збирала довкола Байкалу перекази й міфи, а також старожитності, що ними причепурила втаємничений осідок: особливо на стінах викрашалося багато шаманських бубнів з онгонами – то зображення антропоморфних духів на інструментах. А як вона натхненно розповідала про Мунхетенгрі (синє вічне небо), про добру міфічну істоту Манзан Гурме, що створила добрих богів і породила добро взагалі, та протиставляла Манзан Гурме злу її сестру Маяс Хара, згадувала вона й про їхню матір Ехебурхан, яка з хаосу породила світ. Найбільше запам’яталася мені розповідь про Хоридоя. Він якось натрапив на острові Ольхон – озеро, де троє лебідок якраз перекинулися на красних дівчат. Хоридой, поки дівчата лащилися в озері, викрав убрання одної з них, через що та не змогла злетіти з іншими, лишилася на землі, вийшла заміж і народила йому одинадцять синів, від яких і пішло одинадцять хоридських бурятських народів. Уже при старості багатодітна мати попросила в Хоридоя приміряти своє лебедяче вбрання, натягла на себе, знову обернулася в лебідку й вилетіла крізь димовий отвір юрти. За що дотепер хоридці бризкають вгору чай і молоко, коли прилітають лебеді...
Попадя в глибокій задумі повернула до мене голову:
– Якась незвична та бурятка, жона заможного чоловіка. В достатку бродить по тайзі, вивідує старожитності...
– До речі, в тайзі я й познайомився з нею. Дуже цікава жінка. Захоплено слухала, коли розповідав

Останні події

01.07.2025|21:38
Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
01.07.2025|18:02
Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
01.07.2025|08:53
"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
01.07.2025|08:37
«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
01.07.2025|08:14
Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
01.07.2025|06:34
ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року
01.07.2025|06:27
Українська письменниця Євгенія Кузнєцова у лонглисті престижної премії Angelus
29.06.2025|13:28
ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Юлії Чернінької "Бестселер у борг"
26.06.2025|19:06
Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
26.06.2025|14:27
Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва

Партнери