Електронна бібліотека/Проза

Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
Сонячний хлопчикВіктор Палинський
де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
Любити словомЮрій Гундарєв
КульбабкаЮрій Гундарєв
Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
Закрите небоЮрій Гундарєв
БезжальноЮрій Гундарєв
Людському наступному світу...Микола Істин
СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
СЦЕНИ З ПІДЗЕМЕЛЛЯАнатолій Дністровий
Пізно ввечері, майже поночі...Сергій Жадан
Поетичні новиниМикола Істин
Настя малює не квіткуПавло Кущ
БубликПавло Кущ
Серцем-садом...Микола Істин
коли надто пізно ти знаєш що мало любив...Анатолій Дністровий
LET ME GОOKEAN ELZY
Конвертуй світлосутність поезії в душах...Микола Істин
де я тебе розлив...Сергій Осока
"Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
Після снігуОксана Куценко
Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
Буде час, коли ти...Сергій Жадан
Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
Завантажити
« 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 »

зараз скажу, сприймете спокійно. Як реальність. Для вас краще.
— Я завжди був певен, що моя країна бажає своїм громадянам тільки добра.
— От-от. Це основа основ, яку нездатні похитнути віки. Надто громадянам, які ради блага її щомиті йшли на ризик!..
— Я — весь увага. — Можливо, те, що я скажу, завдасть вам болю. Та й як же інакше... Усі ми люди... Сподіваюсь, ви зустрінете звістку з мужністю, гідною астронавта. Вам її досі не бракувало!
— Дякую.
— Я сам схвильований... Для нас усіх це велика сподіванка, де здивування, радість і тривога поряд. Так, медикобіологічні дані показали, що ви — цілком здорова фізично, розумово і морально людина!..
— Дякую.
— ...позбавлена галюцинацій, зовнішніх впливів, таке інше. Техніко-соціальні аналізи — розшифровка оцієї нашої розмови, дослідження «Глорії», показали, що ви справді астронавт першого класу Адам Сезар, громадянин N.
— Дякую! Я справді схвильований.
— Отож усе, що перед вами,— дійсність, конкретна реальність, така ж, як і, приміром, переді мною.
— Це вже значно легше.
— Єдиний нюанс: сьогодні — двадцяте червня дві тисячі сто чотирнадцятого року.
— Це не така вже й велика трагедія. Навпаки. Я радий, що моя країна досягла ще більшого благолуччя.
— І країна також рада, що Адам Сезар, пропавши безвісти більше ста років тому, повернувся в її обійми.
— Єдиний нюанс: мені здалося, що те століття подолав за якісь миті.
— Нюанс, справді, делікатний: зараз над цією проблемою б’ються математики, космологи-теоретики, словом, не в моїй компетенції це пояснювати. Але в «Грамоні», так-так, у нашому славному «Грамоні», вам розтлумачать. Я ж, як заступник голови окружного відділення координації суспільної рівноваги, вітаю вас із поверненням від імені ваших земляків. Ми пишаємося вами!

6.
Це був той самий кабінет. Ті ж столи й крісла, портрети і картини, пухнасті зелені килимки, на вікнах гардини з японського шовку.
Тут Адам Сезар 17 лютого 1995 року забирав льотні документи і підписував необхідні папери. І зараз, ступивши сюди, він був подумав спершу, що експериментатори навмисне зіграли на контрастах, кинувши його на добру сотню літ уперед, а потім знову повернули у звичну обстановку; один Бог знає, чого вони хочуть. Глянув запитально-іронічно на куратора космічного Центру, худорлявого непоказного чоловіка, і той зрозумів, що хотів сказати Сезар, покліпав глибокодумно під товстими скельцями окулярів: так-так, мовляв, ми навмисне скрупульозно відтворили обстановку, ту, 17 лютого 1995 року, це вже для вас минуле, далеке минуле, яке вже не боляче згадувати, але навіює печаль, світлу таку печаль, мов за дитинством загубленим...
— Панове, — заговорив куратор, — із вашого дозволу я зроблю коротеньку інформацію, яка водночас буде відповіддю на питання, що хвилюють кожного, у тому числі й нашого шановного пілігрима. — Куратор легенько вклонився у бік Сезара. — Ви здогадалися, про що йдеться. Яким чином Адам Сезар опинився у 2114 році? Я буду коротким: докладніші відомості ви отримаєте в прес-центрі, крім того, вони будуть опубліковані в спеціальних виданнях, із науковими викладками, гіпотезами, розрахунками тощо. Отож сама суть: маємо на сьогодні дві версії незвичайного повернення Адама Сезара — фізичну і біологічну. Версія перша: «Глорія» потрапляє в закапсульований згусток часу, утворений на зчепленні сил тяжіння планет і окремих систем. Так, ніби курча влізло в яйце, не розбивши шкаралупи. Однак швидкість і маса «Глорії» збурили вміст капсули зсередини, шкаралупа тріснула, й курча вилупилося... тільки в іншому просторовому вимірі. Відповідно змінився і знак часу. Мінус! Апаратура спрацювала у зворотному порядку. «Глорію» за мить, а в нас тим часом минуло ціле століття, відкинуло назад. У міру наближення до Землі енергія мінус простору — часу вичерпувалась і врешті перейшла у звичний для нас стан, а Сезар приземлився. Ніяких змін ні в його організмі, ні в системах корабля не відбулося. Біологічна версія: якимось чином — чи то під впливом невідомого випромінювання, чи знов-таки сил тяжіння — корабель і Адам Сезар законсервувались і блукали космосом оці всі 119 років, доки не опинилися в точці відльоту, у яку в подібних випадках потрапляють неминуче. І знов — ніяких змін.
— Але ж автоматика мала посадити «Глорію» в «Грамоні», а не там, де народився астронавт, — подав голос хтось із журналістів.
— Шановні,— поблажливо усміхнувся куратор, — в астронавтиці відхилення в чотириста кілометрів вважаться влучанням у «десятку».
— Не будемо вдаватися в деталі, — густо прогув журналіст од вікна, і Сезар мимоволі глянув у той бік: рудий велетень з розпушеними бакенбардами невинно поблискував голубенькими скельцями окулярів.— Тим більше, до розгадки деталей ще далеко. То парафія спеціалістів. Повернення Сезара дасть багато для науки — і, слава Богу, на благо, як кажуть. А нас цікавить сам Адам Сезар, чи не так, колеги?
— Прекрасно, панове, — махнув рукою куратор, — ми для того й зібралися тут, щоб поговорити.

« 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 »


Партнери