Електронна бібліотека/Проза
- LET ME GОOKEAN ELZY
- Конвертуй світлосутність поезії в душах...Микола Істин
- де я тебе розлив...Сергій Осока
- "Рейвах" (уривок з роману)Фредерік Верно
- Стільки людей поховано у пустелі...Олег Короташ
- Можеш забрати в мене трохи страху?Сергій Жадан
- Далі стоятимеш там, де завжди і була...Катерина Калитко
- Після снігуОксана Куценко
- Спочатку поет жив в життєпросторі світла...Микола Істин
- Буде час, коли ти...Сергій Жадан
- Буде злива початку світу, і підніметься Рось...Катерина Калитко
- І не вистачить сонця, аби все освітитиСергій Жадан
- отак прокинутися від вибуху...Павло Коробчук
- посеред ночі під час важкого кашлю...Анатолій Дністровий
- з міста, якого немає, не доходять новини...Галина Крук
- Велика годинникова стрілкаСергій Жадан
- Вечірня школаДмитро Лазуткін
- Оповита сном (THE SLEEPER)Едгар По
- Нас не вчили жити в такому, і ми вчимося, як можемо...Катерина Калитко
- Чужими піснями отруєна даль не навіки...Ігор Павлюк
- Візерунки на склі. То від подиху нашого...Мар´яна Савка
- Святи Йордан водою не вогнем...Мар´яна Савка
- Така імла - поміж дощем і снігом...Мар´яна Савка
- Він переїхав в Бучу в середині березня 2021...Максим Кривцов
- Приймаю цю осінь внутрішньовенно...Сергій Кривцов
- Скільки б я не старався виїхав по-сірому...Максим Кривцов
- Падає ліс падає людина падає осінь...Сергій Кривцов
- Зайшов до друга додому...Сергій Кривцов
- Коли запропонують витягти соломинку памʼятіСергій Кривцов
- Змійка дороги вигинається...Сергій Кривцов
- Як же мріється нині про ваші нудні біографії...Максим Кривцов
- Втрати...Сергій Кривцов
- В прифронтовому місті...Сергій Кривцов
Ленгстони тобто, може, й триста років живемо. І завжди виконували розпорядження властей. Щоб якісь зайди без карток ходили... ні, такого не пустимо...
Лікарі — так Сезар визначив функції людей, котрі його захопили, — не дослухалися Ленгстонової балаканини. Побачивши, що їхній підопічний заспокоївся, м’яко тримали його за лікті, підсадили в авієтку, і молодший із пласким лобом у вугластих залисинах, звівши на переніссі тонкі й густі чорні брови, запитав:
— Тут перевіримо, шефе?
А другий — високий, ставний, із густою шевелюрою і сумними, ніби вкритими пеленою туману, очима, квапом стенув плечима: можна тут, можна й удома. Потім зиркнув на лисого і пожартував:
— Запитаємо зараз у пацієнта.
— Якщо ви хочете перевірити мою індивідуальну картку, — сказав Сезар, — то я, чесно кажучи, не знаю, що ви маєте на увазі. Я показував уже свою іменну пластинку, але вона того чоловіка не задовольнила.
Лікарі перезирнулися.
— Дозвольте й нам глянути, — не простягаючи руки, мовив лисий.
— Це універсальний документ, — для чогось повідомив Сезар.
— Тим краще, — кивнув старший і взяв пластинку.
Дивився недовго й не став приховувати здивування.
Вони вже летіли, злегка погойдуючись, невисоко, добре було видно в ілюмінатор густу й високу траву, рудувато-зелену, не один рік некошену.
— Там і фото, і печатки, — сказав Сезар, відриваючи погляд від землі, — усе як належить.
Старший гмикнув і простягнув пластинку лисому.
— Дев’яносто п’ятий рік? — тут же спитав той.
— Авжеж,— кивнув Сезар.
— Скільки ж вам років? — подався до нього лисий.
— Сорок сім.
— Вибачте, я хотів би точніше поставити питання: коли ви народилися?
—Гадаю, що тисяча дев’ятсот сорок восьмого. Там стоїть.
— Так-так, відмічено. Мабуть, перевіримо тут, га, шефе? — мружився лисий.
— Поспішаєте упевнитись?
— Ні, шефе, краще розвіювати сумніви, коли вони народжуються, — реготнув лисий. — Принаймні, це не б’є по голові або, як казали наші предки, — він глянув на Сезара, — по кишені.
— Наше діло маленьке: перевірити, чи в цього чоловіка все нормально з головою. А там хай розбираються, кому належить. За те нам балів не нарахують. Спробуйте знайти дані про нього, — і старший повернувся до Сезара: — Як ви себе почуваєте?
Сезар ще не зрозумів, про що йдеться. Слідкував, як лисий, поглядаючи на пластинку, швидко, мов піаніст, натискує якісь клавіші, а на маленькому екранчику біжать зелені літери і цифри, — мимоволі слідкував за тим екранчиком і відповів механічно:
— Добре. Не маю жодних сумнівів щодо апаратури — вона вчасно зробить що треба. Реальність сприймаю за сон і знаю, що це сон...
— Це ваша концепція світу? — насмішкувато перепитав лисий. Він уже отримав результат і чекав.
— Я знаю, що все це мені сниться. — Сезар сказав, що й повинен був сказати, аби там, на базі, потім не подумали, ніби він щось приховує.
— Ви не спите, — насторожено попередив шеф.
— Звичайно, ні — усміхнувся Сезар, іронічно всміхнувся.
— А який зараз рік? — не терпілося лисому.
— Це не наша справа, — сказав шеф. — Що там у вас?
— Адам Сезар не значиться в системі. Немає такого чоловіка в країні. Навіть на Землі. І в запасниках теж не значиться.
— Ну, запасникам вік од роду…
— Ви справді гадаєте, що...
— Це не наша справа...
— Ота черепаха, звичайно, навіває...
— Хай собі. Давайте перевіримо його тут. — Старший повернувся до Сезара. — Даруйте, що довелося вас пеленати, — кивнув на зв’язані руки, відстебнув застібку, і гумовий широкий ремінь, зашелестівши, розпрямився і впав на підлогу. — Так ліпше. Зараз ми до вас підключимо прилади. Це недовго й нічого страшного.
— Будь ласка, шановні. — Сезар широко розвів звільненими руками.
Його швидко і вправно обліпили датчиками, одягли на голову щось на зразок корони з безліччю трубочок і тонких дротів.
— Не тисне? — запитав старший.
— Я звик, — милостиво усміхнувся Сезар.
— Що ж, тоді вмикайте, Картоне, — розпорядився шеф, і лисий поспішно клацнув тумблером.
Хвилю панувала мовчанка, тільки ледь чутно працювали двигуни авієтки. Сезар бачив, що лисий буквально прикипів до екрана — іншого, ніж спершу, — але що діялося, не видно було, та, очевидно, щось неочікуване, бо брови лисого зійшлися в одну лінію і губи міцно стиснулися. Сеанс явно закінчився, та лисий для певності повторив його в інших режимах й аж тоді неохоче, навіть якось боязко вимкнув прилад.
— Ви чимось здивовані, Картоне?
— Та ні, шефе, я вже розучився дивуватись.
— Не вірите показникам?
— Що ви, шефе, — лисий вимушено усміхнувся.
— Як здоров’я пацієнта?
— Цілком здоровий: і фізично, й розумово. Й розумово...
— Симуляція?
— Виключено.
— Вживання препаратів?
— Виключено.
— Коефіцієнт?
— Слабенький, тобто середній. Сімсот дев’яносто шість. До кращої половини людства належить.
— Потенційні можливості?
— П’ять і шість десятих процента. Можна жити безбідно. А картки немає.
—
Останні події
- 19.05.2024|11:47В Україні видали першу частину з трилогії Соми Морґенштерна
- 19.05.2024|11:41«Мій розмір – Чернівці»: у «Видавництві 21» триває передпродаж нової книжки Володимира Килинича
- 19.05.2024|11:36Вільні голоси Криму. До друку готують документальну книжку про кримських політв’язнів
- 17.05.2024|14:06Оголошено короткий список VI Всеукраїнського літературного конкурсу малої прози імені Івана Чендея
- 10.05.2024|18:25ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Сергія Руденка "Анатомія ненависті. путін і Україна"
- 07.05.2024|08:2711-12 травня у Львові відбудеться Coffee, Books & Vintage Festival #4
- 03.05.2024|13:07Видавництво "Комубук" відкрило передзамовлення на новий роман Софії Андрухович "Катананхе"
- 02.05.2024|06:31У Києві відкриється виставка фоторобіт Максима Кривцова
- 30.04.2024|08:08100 найкращих книжок фестивалю «Книжкова країна»
- 27.04.2024|18:07Культовий роман Любка Дереша "Культ" вийшов у ВСЛ