Електронна бібліотека/Поезія

АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
МуміїАнатолій Дністровий
Поет. 2025Ігор Павлюк
СучаснеІгор Павлюк
Подорож до горизонтуІгор Павлюк
НесосвітеннеІгор Павлюк
Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
СИРЕНАЮрій Гундарєв
ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
активно і безперервно...Анатолій Дністровий
ми тут навічно...Анатолій Дністровий
РозлукаАнатолій Дністровий
що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
КротовичВіктор Палинський
Львівський трамвайЮрій Гундарєв
Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
МістоЮрій Гундарєв
Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
Сонячний хлопчикВіктор Палинський
де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
Любити словомЮрій Гундарєв
КульбабкаЮрій Гундарєв
Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
Закрите небоЮрій Гундарєв
БезжальноЮрій Гундарєв
Завантажити

Ображені вірші

Дивилися на мене

Втомленими сльозами.

Їм набридла жуйка,

Яка відлипала від ніг

Мудрої юрби,

Та роздуми розумних.

В масштабі думки

Є кривими дзеркалами,

Які відображають архаїзм,

Де посивілі степи

Пихатих висловів,

Прокахиканих у вуха,

Підкреслені

Псевдогеніальністю.

Їхні вогні заморочені

Університетськими

Невиправданими цитатами.

Вони несуть мене крізь черево,

Позбавлене відповідальності

За гостинний прийом.

Ображають заїжджих

Культурними матами.

Може, тому газети

Церковно-приходського

Бульвару

Читають частіше,

Ніж ті, з висловами

Розумових здібностей?

Невже так чабани

В горах випасають

Отару –

І одразу з усього

Шашлики,

А потім веселяться

В бідності?

Потьомкінський критик

Будує в мені

Зурочені муляжі.

Але вибач, Харкове,

Що я люблю тебе, –

Мої плоди загибають

В цвіті!

Я міг посадити

Багато дерев,

Та цілуватиму інше місто,

Яке схоже на ніжність

Оновленої Душі.

О, як набридли

Вузли на шиї,

Мене непокоїть

Постійний розпач,

Я намагаюся жити!

Не надійтеся, мости,

Що заради визнання

Піду по вас,

Ніби по трупах, –

Я поважаю чесність,

Не пробачаю зраду,

Лестощі, покору;

Я знаю собі місце

І бачу, що бридке,

А що любе;

Я звик до стомлення –

Недосяжних дверей

І нескінченних коридорів.

14.о5.2оо6

Останні події

30.04.2025|09:36
Андрій Зелінський презентує нову книгу «Мапа»
29.04.2025|12:10
Новий фільм класика італійського кіно Марко Белоккьо: історична драма «Викрадений» виходить на екрани у травні
29.04.2025|11:27
«Основи» готують оновлене англомовне видання «Катерини» Шевченка, тепер — з перекладом Віри Річ
29.04.2025|11:24
Що читають українці: топи продажів видавництв «Ранок» і READBERRY на «Книжковій країні»
29.04.2025|11:15
Митці й дослідники з 5 країн зберуться в Луцьку на дводенний інтенсив EcoLab 2.0
24.04.2025|19:16
Ееро Балк – лауреат премії Drahomán Prize за 2024 рік
24.04.2025|18:51
Гостини у Германа Гессе з українськомовним двотомником поезії нобелівського лауреата
21.04.2025|21:30
“Матуся – домівка” — книжка, яка транслює послання любові, що має отримати кожна дитина
18.04.2025|12:57
Під час обстрілу Харкова була пошкоджена книгарня «КнигоЛенд»
14.04.2025|10:25
Помер Маріо Варгас Льоса


Партнери