
Електронна бібліотека/Поезія
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
- знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
- МуміїАнатолій Дністровий
- Поет. 2025Ігор Павлюк
- СучаснеІгор Павлюк
- Подорож до горизонтуІгор Павлюк
- НесосвітеннеІгор Павлюк
- Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
- СИРЕНАЮрій Гундарєв
- ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
- Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
- не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
- активно і безперервно...Анатолій Дністровий
- ми тут навічно...Анатолій Дністровий
- РозлукаАнатолій Дністровий
- що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
- Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
- КротовичВіктор Палинський
- Львівський трамвайЮрій Гундарєв
- Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
- МістоЮрій Гундарєв
- Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
- Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
- Сонячний хлопчикВіктор Палинський
- де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
- Любити словомЮрій Гундарєв
- КульбабкаЮрій Гундарєв
- Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
- Закрите небоЮрій Гундарєв
- БезжальноЮрій Гундарєв
Ображені вірші
Дивилися на мене
Втомленими сльозами.
Їм набридла жуйка,
Яка відлипала від ніг
Мудрої юрби,
Та роздуми розумних.
В масштабі думки
Є кривими дзеркалами,
Які відображають архаїзм,
Де посивілі степи
Пихатих висловів,
Прокахиканих у вуха,
Підкреслені
Псевдогеніальністю.
Їхні вогні заморочені
Університетськими
Невиправданими цитатами.
Вони несуть мене крізь черево,
Позбавлене відповідальності
За гостинний прийом.
Ображають заїжджих
Культурними матами.
Може, тому газети
Церковно-приходського
Бульвару
Читають частіше,
Ніж ті, з висловами
Розумових здібностей?
Невже так чабани
В горах випасають
Отару –
І одразу з усього
Шашлики,
А потім веселяться
В бідності?
Потьомкінський критик
Будує в мені
Зурочені муляжі.
Але вибач, Харкове,
Що я люблю тебе, –
Мої плоди загибають
В цвіті!
Я міг посадити
Багато дерев,
Та цілуватиму інше місто,
Яке схоже на ніжність
Оновленої Душі.
О, як набридли
Вузли на шиї,
Мене непокоїть
Постійний розпач,
Я намагаюся жити!
Не надійтеся, мости,
Що заради визнання
Піду по вас,
Ніби по трупах, –
Я поважаю чесність,
Не пробачаю зраду,
Лестощі, покору;
Я знаю собі місце
І бачу, що бридке,
А що любе;
Я звик до стомлення –
Недосяжних дверей
І нескінченних коридорів.
14.о5.2оо6
Останні події
- 30.04.2025|09:36Андрій Зелінський презентує нову книгу «Мапа»
- 29.04.2025|12:10Новий фільм класика італійського кіно Марко Белоккьо: історична драма «Викрадений» виходить на екрани у травні
- 29.04.2025|11:27«Основи» готують оновлене англомовне видання «Катерини» Шевченка, тепер — з перекладом Віри Річ
- 29.04.2025|11:24Що читають українці: топи продажів видавництв «Ранок» і READBERRY на «Книжковій країні»
- 29.04.2025|11:15Митці й дослідники з 5 країн зберуться в Луцьку на дводенний інтенсив EcoLab 2.0
- 24.04.2025|19:16Ееро Балк – лауреат премії Drahomán Prize за 2024 рік
- 24.04.2025|18:51Гостини у Германа Гессе з українськомовним двотомником поезії нобелівського лауреата
- 21.04.2025|21:30“Матуся – домівка” — книжка, яка транслює послання любові, що має отримати кожна дитина
- 18.04.2025|12:57Під час обстрілу Харкова була пошкоджена книгарня «КнигоЛенд»
- 14.04.2025|10:25Помер Маріо Варгас Льоса