Завантажити

Від себе вимагаю менше, ніж можу,

Враховуючи небажання боротись із собою,

Щоб потім сказати: «Та я ще, ймовірно, існую!»

Але що я можу об’єктивно, коли світ напризволяще?

Мабуть, із розумом власним взаємна недружність.

Вище повітря плювати на вітер, краще – на сонце.

Кусаю лікті – тріщать набуті синдромні комплекси.

Я думаю: «Так треба!». Підсвідомість благає спинитись.

Я усвідомлюю симптоми ілюзій, але час запізнюється.

Відлік прожитого мовчки грабує минуле.

В теплому місці місця заброньовані тилом…

о2.о7.2оо4

читати