Завантажити

Не втопили тебе? Може, варто було так одразу,

Поки тиха блакить не збирала повержені води?

Хтось святі образи знову чимось нечесним обмазав –

То, казали, меди. Забрехалися вже. Може, годі?

Десь Мефодій принишк біля азбуки зрубаних тернів –

Теревені лісів на пеньках простодушної згуби.

Це все щиро було… для черви і убогої черні.

Ціпеніє життя, і без слів засклепилися губи.

А зміюки шиплять. Може, варто підкинути хмизу

В свіжі подихи ватр – там ніхто вже не просить померти!

Днів лишилось на дні, повсякденна відкинута риза.

Ти стрижешся в дитя – вистригаєш найгірші моменти.

Все ж байдуже пасмо упаде на лице недовіри,

Розфарбований світ в чорно-білих тонах алегорій.

Бог сварився тобі, та не виліз ти з власної шкіри –

Ти сліпе цуценя в лоні бізнесу. Sorry…

14.o9.2oo7

читати