Завантажити

Притули мені небо до вуст - вустами:

так як – ніколи і більше – нікого,

щоб тепло було, як на грудях у мами,

і солодко, наче дитинства спогад.

Затамуй небеса, ще від сонця гарячі,

що єднали долоньки – рука у руці:

на щоці притаївся сонячний зайчик,

а дитинство розтануло у молоці…

Загорни в мене тишу:

нехай дощ не плаче,

щоб не сполохати мрій голубів.

Хай світиться променем

кожен твій пальчик…

від маминих вуст – на спомин тобі.

читати