СНІГ МЕТЕ Й МЕТЕ НАДВОРІ

 

Сніг мете й мете надворі! –

Кучугури намело.

Біло-біло все навколо,

Чисто-чисто так було.

 

Стали казкою дерева

Між сніжинками у млі,

Наче білі королеви

На засніженій землі.

 

 

СНІЖИНКИ

 

Пролітають біленькі сніжинки

І сріблясто на сонці блищать.

Мамо, мамо, чому я сніжинки

Не умію ніяк упіймать?

 

Все здається, що ніби й спіймаю.

А відкрию долоню: нема!

Лиш водичка з долоні стікає.

Лиш водичка в долоні сама.

 

Каже мама здивованій доні:

– А чи знаєш, чому це так є? –

Бо у тебе тепленька долоня,

А сніжок від тепла розтає.

 

І помислила доня хвилинку,

Рукавичку наділа свою.

– Мамо, – каже, – тепер я сніжинку

Вже напевно, напевно зловлю!

 

 

ВЕСНА

 

Нам з братом дуже радісно:

Хоч сніг іще білів –

Сьогодні попід хатою

В нас пролісок розцвів.

 

У ніжно-синій шапочці –

Зустрів ласкаво нас.

А сонечко всміхалося.

Весна! Весна! Весна!

 

 

НАЙКРАЩИЙ ПОДАРУНОК

 

Я до школи ще ходжу –

Гріш не заробляю.

Про життя і взагалі

Небагато знаю.

 

Та коли іде до нас

Яке-небудь свято, –

Хочу я своїм батькам

Щось подарувати.

 

І придумав я таке

(Так собі міркую):

Картку для своїх батьків

Сам я намалюю.

 

Під малюнком підпишусь.

Далі так гадаю:

Може, я принаймні щось

Їм пообіцяю.

 

А навколо – нітелень:

Тиша, тиша, тиша.

Коли – зирк! – в моїй руці

Олівець щось пише.

 

Я дививсь, а він писав:

“Буду пильно вчитись.

Від усіх пустих забав –

Буду сторонитись.

 

І за добрий приклад буду

Нашим і чужинцям.

Добру славу принесу

Я для українців!”

 

Оце так мій олівець

Підписав малюнок.

Мамі й татові найкращий

Був мій подарунок!

 

 

БДЖІЛКА

 

Літає бджілка по леваді.

Літає бджілка по саду.

А день – по вінця повний зваби,

Комусь на щастя чи біду.

 

А бджілка день у день в роботі.

Таке життя вона вела.

Її пресяйна позолота

Із сонця щирого була.

 

Усе для інших і для інших.

Як треба – і сама за двох.

Чи праця бджілці наймиліша?

Чи вже створив такою Бог?

 

 

КОЛИСКОВА

 

Люлі, люлі, спи, синочку.

Ходить нічка за вікном.

Карі очка, сині очка

Присипляє тихим сном.

 

Сни рожеві, йдіть до хати!

Йдіть, усі солодкі сни!

Темна нічко, ти дитяті

Снів хороших принеси.

 

Щоб росло міцним, хоробрим,

Не зломилося ніде

І було правдивим, добрим

До батьків і до людей.

 

Люлі, люлі, спи, синочку!

Ходить нічка за вікном.

Карі очка, сині очка

Засинають тихим сном.

 

 

У МАМИ ДОНЯ

 

У мами доня з рожевим личком.

В білявих кісках – дві сині стрічки.

Співає доня, неначе пташка.

А працьовита! Як та мурашка!

Танцює доня – немов пір’їнка.

Каже всім доня: “Я – українка!”

 

 

ЛЯЛИНА ХАТКА

 

Олівцями на папері

Малювала Ляля хатку:

На даху зробила двері,

Потім далі, по порядку,

Жовтих вікон цілий ряд,

А навколо, біля хатки,

Посадила Ляля сад.

Каже мама: – Наша Ляля

Отаке намалювала!

Щоб зайти до неї в хатку,

Треба вилізти на дах!

– Я навмисне, – каже Ляля, –

Двері там намалювала, –

Щоб пташкам було до хати

Трохи легше залітати.

 

 

КВІТИ ДЛЯ МАМИ

 

Іде Христинка у садок

Нарвати мамі квітів.

А у садку росте бузок:

Найкращий в цілім світі!

 

Хоч небагато ще квіток

На нім порозцвітало, –

Але Христинка цей бузок

Так пильно поливала!

читати