Електронна бібліотека/Поезія

я очі розплющив у тихій темряві...Анатолій Дністровий
після того як стихла канонада...Анатолій Дністровий
Галява (новела)Віктор Палинський
Вілла під крокодиломВіктор Палинський
Перезавантаження життяМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
Вулиці тонуть у сонячній млості...Сергій Жадан
Прошиті жилами дротів...Василь Кузан
Протяги - ніби душі - носяться по кімнаті...Дмитро Лазуткін
під час повітряної тривоги...Анатолій Дністровий
ранковий трамвай у мене спитав...Анатолій Дністровий
ІлляВіктор Палинський
чи виберуся з цієї журби...Анатолій Дністровий
Осінь стану воєнногоМикола Істин
Тиха пора із домішком срібла...Сергій Жадан
Зала очікуванняГалина Крук
Якщо зможеш – поплач...Катерина Калитко
За вечерею з європейськими інтелектуалами...Катерина Калитко
Тук (новела)Віктор Палинський
Мисливці на снігуКостянтин Москалець
Остання осінь у житті...Віктор Дячок
де ти була мені сестра...Тарас Федюк
І ще таке, знаєш, пташине…Мар´яна Савка
Прийде пора золотаМикола Істин
Лик смерті (уривок із роману)Олександр Горбачевський
Німа (новела)Віктор Палинський
Повітряна тривога по всій країні...Вікторія Амеліна
У весняне синє поле...Вікторія Амеліна
жінка розгублена біля чужого моря...Вікторія Амеліна
Пам´ятаю, як я себе берегла малою...Вікторія Амеліна
зустрінемось в києві мила не дивлячись на...Тарас Федюк
Дитя нашого часуАнатолій Дністровий
Можна я ще скажу?..Сергій Жадан
Завантажити

+ + +
Ось і добра нагода подякувати за можливість
народитися в двадцятому столітті.
За можливість побачити
берегову лінію історії,
за можливість зійти на переповнені перони,
що повільно порожніють і затихають.
Як не подякувати за нагоду
писати листи від руки,
безнадійно залежати від непоквапливості листоноші,
відчувати сповільненість календаря,
його жіночу точність.
Як не подякувати за це особливе відчуття часу,
що вимірюється кількістю прочитаних за вечір
сторінок.
Як не подякувати за простір,
твердо окреслений олівцем, ніби дитячий кулак
із затисненим гудзиком.
Постаті тих, хто перейшов через великі війни та потрясіння,
стоять при вікнах, прощаються
з мороком, ніби з померлим сусідом.
Хто кого пережив, кому випала ця сумнівна
вдача – дивитися як споряджають на цвинтар
померлого ворога.
Світлі постаті дітей двадцятого століття,
розчиняються в мороці, ніби постаті колійників,
що проводжають ніч.
Потяг прибуває на ранкову платформу.
Ранок вітає всіх, хто зійшов дорогою,
спокусився ліхтарним сяйвом за великими деревами.
Ранок вітає тих, хто сходить на кінцевій.
І лише радість лишається.
І лише розпач.
І лише переплітається вогкий туман
із невагомим словом.
Будь зі мною, музико вулиці.
Будь зі мною, відчуття перемоги.
Відчуття справедливості.
Відчуття ритму.



Партнери