Та було у матері чотири сини. (Люлі-люлі. Гойда-хить). Колисала їх, поки мала силу. Виросли - пустила у світ. Як прощались - присягали, звісно, Ми ж тобі і те і се: І любов довічну, і вірну пісню У своєму серці принесем. Та й пішли собі на чотири боки: Хто плаями, хто шосе. Снопувались дні,...

Та як нам жить хвилиною легкою, Коли такий на пам´ятi тягар Речей, обставин, люду i примар Лiг i лежить нестерпною вагою? I як нам крен направити з тобою, Коли щодня погроза i удар, I пилу впав на душу сiрий шар, I все значиться смутком i нудьгою? I як чуттям пустити буйну рощ, Коли їм...

І День був якийсь непевний. Щось по колах округ бродило - Незриме, хиже й обережне. Сторожко темніло. Учні нервувалися: "Де ж він?!" (...І тоскно, як олень, поранений смертно, Він скрикнув у небо, позначене смерком: - Отче! Невже не обійде мене Чаша сія... від Тебе?! Глухо мовчало Небо. І Він...

Десь там, у найвищих глибинах, Десь там, у найглибших висотах, Таємниця вродилося, як пелюстина, Як бджола в золотистих сотах. Уся — з найтемнішого світла, Уся — з найсвітлішого змроку Борсалась Таємниця, то тьмава, то світла, Долаючи купіль жорстоку. Ген там з найгіркішого солоду,...

вчера была ясная погода душистая и лёгкая, словно новогодняя гирлянда окна домов блестели на солнце плакали черепичные крыши и голые ветки деревьев я читал следы на снегу и узнавал в них себя       мир катится неизвестно куда газ дорожает вода превращается в жидкость...

Так було і так є. Допоки ще дихає шкіра, І не вицвіла пам´ять з Трипільського саду Ми нестимем для світу офіру, Як золото, миро і ладан. Так було і так будем: Степовими синами Цілувати землю у груди, На скрижалях вітрів святити Родинні багаття Від олжі, як від сажі Омивати...

Так говорить стародавня повість: Жив раз чоловік богобоязний, І той сина мав одним одного. Випав голод лютий у тім краї, І збіднів той муж богобоязний. І сказав до свого сина: "Сину, Бачиш, як збідніли ми страшенно І не маємо з-за чого жити. Хочеш, я продам тебе в неволю, Будеш ти живий, і ми...