Завантажити

Та як нам жить хвилиною легкою,
Коли такий на пам´ятi тягар
Речей, обставин, люду i примар
Лiг i лежить нестерпною вагою?

I як нам крен направити з тобою,
Коли щодня погроза i удар,
I пилу впав на душу сiрий шар,
I все значиться смутком i нудьгою?

I як чуттям пустити буйну рощ,
Коли їм кригою грозиться дощ —
Вони слабi, без хати, без покрова;

Коли спадає мла, немов хижак,
А ця на бруку знайдена пiдкова —
Єдиний добрий на майбутнє знак.

читати