Електронна бібліотека/Проза

Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
МуміїАнатолій Дністровий
Поет. 2025Ігор Павлюк
СучаснеІгор Павлюк
Подорож до горизонтуІгор Павлюк
НесосвітеннеІгор Павлюк
Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
СИРЕНАЮрій Гундарєв
ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
активно і безперервно...Анатолій Дністровий
ми тут навічно...Анатолій Дністровий
РозлукаАнатолій Дністровий
що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
КротовичВіктор Палинський
Львівський трамвайЮрій Гундарєв
Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
МістоЮрій Гундарєв
Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Завантажити

Попадя мала щось сказати, та тільки очима заграла.
— Ваше ймення? — червоніючи, спитала Пистина Іванівна.
— Наталя Миколаївна, — одмовила попадя. — Тільки ви мене так не зовіть, зовіть прямо Наташа. — І вона кинулась обнімати та цілувати Пистину Іванівну.
“Дівчинка!.. їй би ще тільки гуляти та в кукли грати, а не попадювати”, — подумала Пистина Іванівна.
Після хрестин чоловіки одрізнилися у другу хату, засіли за карти. Жінки зосталися з одним кумом у гостинній. Пистина Іванівна часто вибігала то по хазяйству, то до дитини. Секретариха з головихою більше мовчали, слухали, як торохтіла попадя з Григорієм Петровичем; а вона ні на хвилину не вгавала: то гудила порядки тутешні, то згадувала губернію і зітхала. Григорій Петрович ішов їй навпаки — дратував, перечив; а вона, коли не мала що одказати, то сварилася на нього своїм кулачком. Яка вона хороша була в тому гніву! Припухлі устоньки, мов рожева квітонька, розкриваються, блищать білі та рівні зубенята, щоки криються краскою, а очі горять-палають.
— Циндря то вона циндря, а дивіться, яка вродлива дуже, — промовила головиха на ухо секретарш! з суду.
— Що та врода? — одкопиливши губу, одказала та. — Хіба на те, щоб другим на шию вішатися? Чи бачите, як заграє!
— І сраму їй немає, — увернула Книшева жінка. — Рада, що до панича допалася: торохтить, як та порожня бочка. А до нас, небійсь, то й заціпило їй.
Тут саме Пистина Іванівна кликнула нащось Григорія Петровича. Попадя, зоставшися сама, повернулася до жінок.
— Ви не скучаєте? Ми тільки з Григорієм Петровичем і говоримо, Головиха ззирнулася з своїми товаришками.
— Та тільки ж вас і чутно, — прошептала Книшева жінка.
— Ми на вас, серденько, дивлячися, радіємо, — уїдливо промовила секретариха з суду.
— Давайте у хванта грати, — крутнулася попадя.
— Ні за що нам хвататися, — з усмішкою одказала головиха, а її товаришки зареготали.
— Не хочете? — спитала попадя.
— Не хванталися ми змалку, а на старість пізно учитися, — знову промовила головиха.
Попадя закопилила губу і, пройшовшися по гостинній, повернула в хату, де чоловіки у карти грали.
— Бачили, як носом закрутила, — штовхнула секретариха головиху.
— З'їла облизня! — промовила Книшева жінка.
— Мені у хванта грати... — обізвалася головиха і, схилившись набік до секретарихи, закихкала; та, дивлячись на головиху, собі зареготалася. Товсті та круглі, вони, наче кавуни ті, хиталися то на той, то на другий бік, одна одну штовхаючи: широкі їх обличчя від реготу ще більше ширшали, займалися краскою, поливалися слізьми; збоку суха й довгобраза Книшиха, наче довгоноса ворона, дивилася на них і собі якось кисло усміхалася.
Тим часом попадя підійшла до чоловіка.
— Що, везе тобі? — спитала вона, припавши на його плече.
— Ве-е-зе-е! — розтяг той. — Он шлема з'їв. — І зареготався.
— Біда з батюшкою, — обізвався секретар суду, — усіх обіграє.
— Присядьте лишень до мене, чи не принесете щастя, — защебетав Книш, пориваючись подати їй стула. Попадя, подякувавши, сіла.
— Свате, свате, — посварився на Книша секретар з суду, — он сваха дивиться.
— Завидно стало? — одказав Книш, здаючи карти і схиляючись до попаді.
— Жінко! Се ти проти мене? — увернув і піп.
— Я всім щастя принесу, усім, — усміхаючись, торохтіла попадя. Поки карти здавали, пройшло кілька хвилин мовчання. З гостинної тільки доносилося глухе кахикання.
— Бач, наші собі там не дрімають, — обізвався секретар з суду. Попадя повернулась подивитися, хто регоче. В гостинній хихикання стихло. а на порозі вона вздріла Григорія Петровича.
— Будемо й ми в карти грати, — защебетала до нього.
— Хто ж буде?
— Ви, я.
— У віщо?
— У носа.
— Як то — у носа?
— Карти, карти! Давайте карти! — закричала попадя, ускакуючи в гостинну, і усілася біля невеличкого круглого столика.
Григорій Петрович розшукав карти. Швидко мішаючи їх, вона щебетала: “У кого зостануться карти, тому носа бити”.
І почала здавати.
Поки здавали, у карти грали, в гостинній було тихо; головиха з секретарихою тільки ззиралися, та Книшева жінка скоса поглядала на них.
— Вийшла, вийшла! — зразу закричала попадя і заплескала в долоні.
— А тепер що? — спитався Григорій Петрович.
— Виставляйте носа! На скількох ви зосталися? Аж на п'ятьох! Носа, носа! — гукала вона.
Він виставив. Вона ухопила п'ять карт і націлилася вдарити. Григорій Петрович увернувся.
— Цур! не увертатися!
— Боляче ж! — замолився він.
— А як я зостануся? Держіть, держіть. Дозволяється тільки картами сторони закрити, а кінчик виставити.
Григорій Петрович, на великий сміх головихи й секретарихи, закрився картами.
— Раз! — скрикнула попадя і вдарила картами по носу. Цілко улучила вона по самому кінчику, аж

Останні події

24.05.2025|13:24
Дискусії, перформанс і культурна дипломатія: як пройшов інтенсив EcoLab 2.0
24.05.2025|13:19
У просторі PEN Ukraine відбудеться читання Ганни Осадко і Марини Пономаренко
24.05.2025|13:15
«Україна. Свобода. Європа»: Старий Лев презентує книгу журналіста Ростислава Хотина
23.05.2025|09:25
Meridian Czernowitz видає третю поетичну збірку Шевченківської лауреатки Ярини Чорногуз — «Нічийний шафран»
20.05.2025|11:40
Оголошено Короткий список VII Всеукраїнського літературного конкурсу малої прози імені Івана Чендея 2025 року
16.05.2025|15:50
«Танго для трьох»: він, вона і кґб
15.05.2025|10:47
Літературний конкурс малої прози імені Івана Чендея оголосив довгі списки 2025 року
14.05.2025|19:02
12-й Чілдрен Кінофест оголосив програму
14.05.2025|10:35
Аудіовистава «Повернення» — новий проєкт театру Франца Кафки про пам’ять і дружбу
14.05.2025|10:29
У Лондоні презентували проєкт української військової поезії «Збиті рими»


Партнери