
Електронна бібліотека/Проза
- АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
- чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
- напевно це найважче...Анатолій Дністровий
- хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
- знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
- МуміїАнатолій Дністровий
- Поет. 2025Ігор Павлюк
- СучаснеІгор Павлюк
- Подорож до горизонтуІгор Павлюк
- НесосвітеннеІгор Павлюк
- Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
- СИРЕНАЮрій Гундарєв
- ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
- Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
- не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
- активно і безперервно...Анатолій Дністровий
- ми тут навічно...Анатолій Дністровий
- РозлукаАнатолій Дністровий
- що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
- Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
- КротовичВіктор Палинський
- Львівський трамвайЮрій Гундарєв
- Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
- МістоЮрій Гундарєв
- Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
- Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
- Сонячний хлопчикВіктор Палинський
- де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
- Любити словомЮрій Гундарєв
- КульбабкаЮрій Гундарєв
- Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
- Закрите небоЮрій Гундарєв
- БезжальноЮрій Гундарєв
бистрі.
— Здорові! — привітався чоловік, скидаючи шапку.
— Свирид! — скрикнула Мар'я, дивуючись нежданому гостеві.
— А маєш — правда! — гукнув Свирид на всю хату, тупнувши ногою.
— Цить! не гукай так, — зупинила Мар'я. — Чого це ти?
— Чи тут дівка Христя? — понижаючи голос, спитався Свирид.
— Яка Христя?
— Христя... з Мар'янівки!
— Тут. Нащо тобі?
— Необходимо мені видіти її. Де вона?
— Он на печі спить.
— Уже й спить? Рано, — сідаючи на піл, каже Свирид.
— Як рано? Добрі люди уже давно облягли спати... Нащо тобі Христя?
— Нужно-треба. Я недавно почув, що вона здесіча, а ми з одного села. Прийшов провідати землячку.
— Знайшов час провідати.
— А коли ж?
— Опівночі, — жартує Мар'я. Свирид поскромадив у потилиці.
— Та я не від тих грошей, аби Христя прийняла.
— Приходь — прийме, — регоче Мар'я.
— А ти свого хвітхвебеля вже забула? — спитав Свирид, блиснувши на неї лукаво очима.
Мар'ю наче хто ущипнув за серце! Вона похнюпилась, мовчала.
— Мовчиш? — пита Свирид.
— Мовчу! — зло відмовила Мар'я. — Якби вам усім ще так заціпило! — не видержала далі.
— Чого ж ти сердишся? Не всі однакові.
Мар'я тільки свірконула очима і замість зерняти розкусила лушпанину. І зозла її виплювала.
— Хіба я тобі не казав раніше: ой, стережися, Мар'є! той прахвост посаде тебе на льоду.
— Тобто ти кращий? — дивлячись призро на його, спитала Мар'я.
— Та вже ж не такий, як твій Денис.
— Годі! Годі, поки я тебе ве вилаяла або очей не заплювала. Згадай лиш Пріську, Гапку, Горпину...
— То іграшки були.
— Іграшки? — гостро спитала Мар'я, кинувши очима на Свирида. Свирид дивився на неї. Очі їх стрілись. Червоне Свиридове обличчя грало здоров'ям, усміхалося; широкі плечі, молодецька постать доводили про його міць та силу; очі його весело грали... “А він непоганий”, — подумала Мар'я і похнюпилася.
— Усі ви скурві сини! — додала вона далі, болісно якось зареготалася, немов заплакала.
Христя, ще як Свирид тільки прийшов, прокинулася. Вона чула з печі його жарти, розмову з Мар'вю, та не подавала виду, що чує. “Чого він прийшов до мене? Яка там нужда, яке діло?” — думалося їй. Вона пригадала досвітки та вечорниці, де Свирид, було, завжди хлопців напое, доведе їх до сварки та бійки або з дівчатами розпочне лайку, усіх порозганяє. “Непевний він якийсь придався: усе б йому пити та гуляти, над усіма верховодити. Усі такі раді були, як він у найми пішов, у город подався... Давно то було, років, мабуть, зо три, якщо не більше... і чутка про його запала. А це, бач, знову проявився. Мене питав... нащо?..” — думає Христя.
— Мар'в! Чи ти б не збудила, бува, її? — помовчавши, спитав Свирид.
— Нащо?
— Треба. Збуди.
— Буди сам, коли хоч.
— А можна? — Свирид устав.
— Буди, коли хоч заробити по зубах, — сміється Мар'я.
— Та невже? — жартівливо спитався Свирид і побрався до печі. Христя у собі і дух притаїла.
— Христе! Христино! — сіпаючи за подушку, оклика Свирид. Христя не ворухнеться!
— Христе!.. — і він торкнувся її голови.
Христя, мов сонна, поворухнулася, спустила руку з печі. Свирид так і уп'явсь своєю п'ятірнею. Христя схопилася.
— Чого? Хто се? — озвалася.
— Не пізнаєш? — усміхаючись, пита Свирид.
Христя дивиться на його усіма очима.
— Кланяються тобі мар'янівці... І Федір кланяється...
— Який Федір? — лукавить Христя.
— Не знаєш? Супруненків, каже: поклонись Христі; скажи їй, що якби був батько не оженив, то після водосвята прислав би старостів до неї. Вістка про село, про Федора неначе водою збризнула Христю.
— Хіба Федір оженився? — швидко попитала вона.
— Перед пилипівкою... Я й на весіллі гуляв.
— На кому ж він оженився?
— Горпини Удовенкової не знаєш? Висока, носата... Та ти з нею товаришувала.
— Невже на їй? — здивувалася Христя.
— А що ж, хоч би й на їй? Велика дуже цяця? Що висока та на язик — сам чортяка її не переговоре.
— Так вона ж бідна, а Грицькові все хотілося багатої.
— Сам Грицько й облюбував. Федір був затявся: в одну шкуру — не хочу! То коли не хоч, каже Грицько, то знай, що ти мені не син, а я тобі не батько.
— Так Федір таки женився? — задумуючись, промовила Христя. — Що ж вони, живуть гарно?
— Живуть, та й годі... Горпина на йому верхи їздить. Оце недавно був на селі, заходив і до його. Тепер він окремим хазяїном живе. “А що, — питаю, — добре жонатому?” — “Та воно б добре, — одказує, — було, якби жінка не така злюща та ревнива. Усе, знай, очі вибиває Христею”. — “Воно, — кажу йому, — усі вони такі, старі дівки”.
— А що ж там ще нового у селі? — перебила Христя.
— Що ж нового? Тимофій теж женився.
— На Ївзі? — вгадує Христя.
— Або
Останні події
- 01.05.2025|16:51V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує старт продажу квитків та імена перших учасників
- 01.05.2025|10:38В Ужгороді презентували «гуцул-фентезі» Олександра Гавроша
- 30.04.2025|09:36Андрій Зелінський презентує нову книгу «Мапа»
- 29.04.2025|12:10Новий фільм класика італійського кіно Марко Белоккьо: історична драма «Викрадений» виходить на екрани у травні
- 29.04.2025|11:27«Основи» готують оновлене англомовне видання «Катерини» Шевченка, тепер — з перекладом Віри Річ
- 29.04.2025|11:24Що читають українці: топи продажів видавництв «Ранок» і READBERRY на «Книжковій країні»
- 29.04.2025|11:15Митці й дослідники з 5 країн зберуться в Луцьку на дводенний інтенсив EcoLab 2.0
- 24.04.2025|19:16Ееро Балк – лауреат премії Drahomán Prize за 2024 рік
- 24.04.2025|18:51Гостини у Германа Гессе з українськомовним двотомником поезії нобелівського лауреата
- 21.04.2025|21:30“Матуся – домівка” — книжка, яка транслює послання любові, що має отримати кожна дитина