Електронна бібліотека/Проза

АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
знає мене як облупленого...Анатолій Дністровий
МуміїАнатолій Дністровий
Поет. 2025Ігор Павлюк
СучаснеІгор Павлюк
Подорож до горизонтуІгор Павлюк
НесосвітеннеІгор Павлюк
Нічна рибалка на СтіксіІгор Павлюк
СИРЕНАЮрій Гундарєв
ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕЮрій Гундарєв
Я, МАМА І ВІЙНАЮрій Гундарєв
не знаю чи здатний назвати речі які бачу...Анатолій Дністровий
активно і безперервно...Анатолій Дністровий
ми тут навічно...Анатолій Дністровий
РозлукаАнатолій Дністровий
що взяти з собою в останню зимову мандрівку...Анатолій Дністровий
Минала зима. Вона причинила вікно...Сергій Жадан
КротовичВіктор Палинський
Львівський трамвайЮрій Гундарєв
Микола ГлущенкоЮрій Гундарєв
МістоЮрій Гундарєв
Пісня пілігримаАнатолій Дністровий
Міста будували з сонця і глини...Сергій Жадан
Сонячний хлопчикВіктор Палинський
де каноє сумне і туманна безмежна ріка...Анатолій Дністровий
Любити словомЮрій Гундарєв
КульбабкаЮрій Гундарєв
Білий птах з чорною ознакоюЮрій Гундарєв
Закрите небоЮрій Гундарєв
БезжальноЮрій Гундарєв
Завантажити

бистрі.
— Здорові! — привітався чоловік, скидаючи шапку.
— Свирид! — скрикнула Мар'я, дивуючись нежданому гостеві.
— А маєш — правда! — гукнув Свирид на всю хату, тупнувши ногою.
— Цить! не гукай так, — зупинила Мар'я. — Чого це ти?
— Чи тут дівка Христя? — понижаючи голос, спитався Свирид.
— Яка Христя?
— Христя... з Мар'янівки!
— Тут. Нащо тобі?
— Необходимо мені видіти її. Де вона?
— Он на печі спить.
— Уже й спить? Рано, — сідаючи на піл, каже Свирид.
— Як рано? Добрі люди уже давно облягли спати... Нащо тобі Христя?
— Нужно-треба. Я недавно почув, що вона здесіча, а ми з одного села. Прийшов провідати землячку.
— Знайшов час провідати.
— А коли ж?
— Опівночі, — жартує Мар'я. Свирид поскромадив у потилиці.
— Та я не від тих грошей, аби Христя прийняла.
— Приходь — прийме, — регоче Мар'я.
— А ти свого хвітхвебеля вже забула? — спитав Свирид, блиснувши на неї лукаво очима.
Мар'ю наче хто ущипнув за серце! Вона похнюпилась, мовчала.
— Мовчиш? — пита Свирид.
— Мовчу! — зло відмовила Мар'я. — Якби вам усім ще так заціпило! — не видержала далі.
— Чого ж ти сердишся? Не всі однакові.
Мар'я тільки свірконула очима і замість зерняти розкусила лушпанину. І зозла її виплювала.
— Хіба я тобі не казав раніше: ой, стережися, Мар'є! той прахвост посаде тебе на льоду.
— Тобто ти кращий? — дивлячись призро на його, спитала Мар'я.
— Та вже ж не такий, як твій Денис.
— Годі! Годі, поки я тебе ве вилаяла або очей не заплювала. Згадай лиш Пріську, Гапку, Горпину...
— То іграшки були.
— Іграшки? — гостро спитала Мар'я, кинувши очима на Свирида. Свирид дивився на неї. Очі їх стрілись. Червоне Свиридове обличчя грало здоров'ям, усміхалося; широкі плечі, молодецька постать доводили про його міць та силу; очі його весело грали... “А він непоганий”, — подумала Мар'я і похнюпилася.
— Усі ви скурві сини! — додала вона далі, болісно якось зареготалася, немов заплакала.
Христя, ще як Свирид тільки прийшов, прокинулася. Вона чула з печі його жарти, розмову з Мар'вю, та не подавала виду, що чує. “Чого він прийшов до мене? Яка там нужда, яке діло?” — думалося їй. Вона пригадала досвітки та вечорниці, де Свирид, було, завжди хлопців напое, доведе їх до сварки та бійки або з дівчатами розпочне лайку, усіх порозганяє. “Непевний він якийсь придався: усе б йому пити та гуляти, над усіма верховодити. Усі такі раді були, як він у найми пішов, у город подався... Давно то було, років, мабуть, зо три, якщо не більше... і чутка про його запала. А це, бач, знову проявився. Мене питав... нащо?..” — думає Христя.
— Мар'в! Чи ти б не збудила, бува, її? — помовчавши, спитав Свирид.
— Нащо?
— Треба. Збуди.
— Буди сам, коли хоч.
— А можна? — Свирид устав.
— Буди, коли хоч заробити по зубах, — сміється Мар'я.
— Та невже? — жартівливо спитався Свирид і побрався до печі. Христя у собі і дух притаїла.
— Христе! Христино! — сіпаючи за подушку, оклика Свирид. Христя не ворухнеться!
— Христе!.. — і він торкнувся її голови.
Христя, мов сонна, поворухнулася, спустила руку з печі. Свирид так і уп'явсь своєю п'ятірнею. Христя схопилася.
— Чого? Хто се? — озвалася.
— Не пізнаєш? — усміхаючись, пита Свирид.
Христя дивиться на його усіма очима.
— Кланяються тобі мар'янівці... І Федір кланяється...
— Який Федір? — лукавить Христя.
— Не знаєш? Супруненків, каже: поклонись Христі; скажи їй, що якби був батько не оженив, то після водосвята прислав би старостів до неї. Вістка про село, про Федора неначе водою збризнула Христю.
— Хіба Федір оженився? — швидко попитала вона.
— Перед пилипівкою... Я й на весіллі гуляв.
— На кому ж він оженився?
— Горпини Удовенкової не знаєш? Висока, носата... Та ти з нею товаришувала.
— Невже на їй? — здивувалася Христя.
— А що ж, хоч би й на їй? Велика дуже цяця? Що висока та на язик — сам чортяка її не переговоре.
— Так вона ж бідна, а Грицькові все хотілося багатої.
— Сам Грицько й облюбував. Федір був затявся: в одну шкуру — не хочу! То коли не хоч, каже Грицько, то знай, що ти мені не син, а я тобі не батько.
— Так Федір таки женився? — задумуючись, промовила Христя. — Що ж вони, живуть гарно?
— Живуть, та й годі... Горпина на йому верхи їздить. Оце недавно був на селі, заходив і до його. Тепер він окремим хазяїном живе. “А що, — питаю, — добре жонатому?” — “Та воно б добре, — одказує, — було, якби жінка не така злюща та ревнива. Усе, знай, очі вибиває Христею”. — “Воно, — кажу йому, — усі вони такі, старі дівки”.
— А що ж там ще нового у селі? — перебила Христя.
— Що ж нового? Тимофій теж женився.
— На Ївзі? — вгадує Христя.
— Або

Останні події

01.05.2025|16:51
V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує старт продажу квитків та імена перших учасників
01.05.2025|10:38
В Ужгороді презентували «гуцул-фентезі» Олександра Гавроша
30.04.2025|09:36
Андрій Зелінський презентує нову книгу «Мапа»
29.04.2025|12:10
Новий фільм класика італійського кіно Марко Белоккьо: історична драма «Викрадений» виходить на екрани у травні
29.04.2025|11:27
«Основи» готують оновлене англомовне видання «Катерини» Шевченка, тепер — з перекладом Віри Річ
29.04.2025|11:24
Що читають українці: топи продажів видавництв «Ранок» і READBERRY на «Книжковій країні»
29.04.2025|11:15
Митці й дослідники з 5 країн зберуться в Луцьку на дводенний інтенсив EcoLab 2.0
24.04.2025|19:16
Ееро Балк – лауреат премії Drahomán Prize за 2024 рік
24.04.2025|18:51
Гостини у Германа Гессе з українськомовним двотомником поезії нобелівського лауреата
21.04.2025|21:30
“Матуся – домівка” — книжка, яка транслює послання любові, що має отримати кожна дитина


Партнери