Завантажити

Виє що перед вікном…

Я поставлю на бійницях
Кухарів у рукавицях –
Тут не пройде відьма-птиця,
Облетять вовки кругом.

Спи. Як кінь у шахівниці,
В морі – риб, в землі – патрицій,
Маніяк суспільно-ниций
Споглядає хтивий сон…

Все минеться, все проститься –
Спи мій любий, спи, мій кицю,
Тільки часу колісниця
мчить то плигом то повзком.

Ніч, мов пігулку, столиця
Котить небом-язиком.


Sale

час розпродажу вже надходить
займає в кімнаті останнього табурета
якби я заощадила до фіга грошенят
я б заснувала копальню у формі серця
для українських поетів
лінію безкоштовної поезії по телефону
для українських поеток
трамвайну колію круглу як бублик
для Земфіри
а ще
я б купила окремий (безлюдний і недосяжний) острів
для кандидатів у Президенти
і при цьому зовсім не вважала себе
національним героєм-рятувальником
хоча Ти знаєш Господи як
тяжко у цій країні не бути кожного
дня героєм або хоча б ідіотом…
але
сиджу на Твоєму вокзалі
без паспорта й візи
не маючи на дорогу грошей а більше – сина
так ніби усе життя – всуціль пакування валізи
куди влізло усе
(китайське віяло мумія саранчі
із зеленкавими крихкими крильцями
поламана ракетка бюлетень “Смолоскип” пензлики
ноти словники порвані струни
саморобні з лінійки руни і така фігня)
крім певності що – людина
…і тільки земля – поблажлива бо
бачить нас в ракурсі споду
земля-героїня з медалями люків на грудях
ледь чутно посміхаючися притишено дихаючи
покладе до кишені цвітастого хвартуха
земляним горіхом мене знайденою копійкою мене
горіховим хробачком мене насіниною птаха мене
щоб по весні знайшовши кинути за спину – на погоду –
а тоді озирнутися примружитися сонячно й спостерігати як
розгортаються під пальцями sky-діджея ніжні вінілові крила
татуйовані бубликами серцями й поетами
рунами словниками нотами і такою
фігнею – і посміхнутися поблажливо …



Paсific-last

дерева спалахують у руках
світять ніби серце
велике тремтливе
приречені закохуються
відхаркують кров’ю
і нараз прозрівають
що смерті нема –
тільки осінь
осі…
о…
потойбіч обірваної
телефонної розмови

читати