Завантажити

смолою)
ти несміливо їй заглядаєш у вічі
(купа приладів синя фуражка на крилоподібних вухах під
фуражкою стомлений лик 52-річного
альфреда пруфрока – Аїд, до дембеля 82 дні під землею)
а далі видно орфею обличчя обличчя обличчя
жують цілуються і читають їхні губи
шепочуть
ревуть
бурмотять
навівають
адже вона все одно тебе зрадить
всеоднотебезрадитьвсеОДНОТЕБЕЗРА…
у день св. Себастіана покровителя японських содомітів
із томиком лорки еліота чи лукіана
…
і коли бачиш її – ту в
якої питав “чи воскреснуть ці кості?”
посмішка щедра й густа
приростає до капи як щезнення до Кота
і ти дістаєш її (посмішку)
разом із парою пістолетів щоб
показати як навчився радіти
за ті останні триссста лєт що на неї чекав
у меандрах
метро
на шулявці…



pacific (НЕгекзаметр)

…А ромцьо сказав ДОБРИЙРАНОК !
Замість “Добраніч, країно!” сказав
Це все літредактор ату її – вона винна!
…А димко спаскудив вивіску фотомоделі –
І мальчік не зможе зніматися в порножурналах.
…в ташкенті зірвали вбиральню і прокуратуру.

А літредактор подумала:
Блін, підараси! Давайте хоч ЖИТИ дружно –
У Смерті – пакет “безлімітний”



MON PETIT DESIRE

я не бажаю нічого, Боже –
тільки б мені проминули шмарклі,
тільки б зібрались усі хороші
й перестріляли всіх негарних,

тільки б монашкам – рожеві шати,
а в женихальники – Шиву й Мітру,
Наполеону – підбитий вітром
плащ і дивізію до палати,

друзів би добре було зібрати
(кожному в зуби – цукерку й кицю)
ворогу – цвяхів чавун в сідниці...

Боже! Лиши мене вже шмаркату.




pacific-next

Ніжний ідеш Хрещатиком мінним полем
Інколи по слідах розквітають криваві маки
Віднайди нас на цих роботах у цих сувоях –
Імена на наші – Тобі ж все одно ну а нам – пріятно…

Холодно в босі ноги на віях іній ? –
Тисячократно схарчений теплий наш Боже
Притули хоч до щедрого неба вимені
Я ж не прошуся за пазуху просто поближче – можна?

Душі на весну гострішають так що аж рвуться тіні
Ніби всі назви світу згадують первородство
І витягають з речей ревматичне коріння
І православним скальпелем пишуть по тексту горла
Що все одно стане слід Твій до літа зелом
Все одно я знайду Тебе я впізнаю

Птах пролетів. Із даху зірвалися зерна
До Твого бестіарію проростаючи мене набіло.



ще один pacific (Бін Ладену)

я пам”ятаю тебе – твою втому твій біль – не страх
ти погано учився у школі ніколи – відколи виросла – не
підстригав бороди твоя мама померла – була хвора на рак але
але саме тобі Пророк обіцяв сади
верблюди твої - обіцяв – нап’ються води
із дивної річки під назвою Тихий Дунай…

І ось ти стоїш над колискою з ножицями в руках:
А у світу дві пуповини – червона й зелена.

Полетіла б зегзицею до Каялу та рукави відірвало…




triller-pacific

ось він летить – Голуб Миру!
до Іраку летить багатостраждального
війною забембаного
по саме «не балуйся»
через води і суходоли над божевільні й над буцегарні в будній день і в божественний празник летить він летить ні їсть бідняжечка ні спить так спішить так спішить – над ейфелеву вежу крізь світову мережу крізь день крізь ніч крізь…
ЗВИЗДИСЬ! –
лобиком в огорожу будмайданчика 134 Київміськбуду…

…а ти не літай у нашому повітряному просторі, не літай – наші повітряні кордони – найкордонніші у світі!



pacific-light

янголе сніже
впійманий янголе – сніже
як відлітається
списам твоїм – пір”їнам?
йдеш
безшелесно
колибу землі
колишеш
тихо і
тьмаво
все тихше і
все тепліше…
любиш –
не любиш –
обіймеш і в
шию дишеш –
меч твій
найм”якший…
ласка
твоя
найго-
стріша…



pacific-superlight

О, це божевільне роздвоєння
розтроєння
розмноження
у
змазаному лику першого-ліпшого
перехожого такого на мене руками-ногами
схожого і від того все ріднішого і дорогшого
із двома щілинками уважно заплющеними
згори із шапкою безнадійно вдома залишеною
і з якоюсь неможливою теплотою
неперехідною
незникомою ніжністю
затисну в долонях твою нескінченну душу –
янголе сніже
впійману таку
всеочищуючу таку
всеобпалюючу (якщо без рукавичок)
і виліплю землю нову –
охайну всю кишенькову
чисту без автора й змісту
без людей з кривавими тельбухами
без терористів
без повітря що виїдає легені –
кулясту її доокруглюю в жмені
щоб кинути в спину –
лови перехожий! такий
вухами й носом червоним
замерзлим на мене схожий –
розкриває широко очі й мовить:
-… …. ….! –

рііііідний –
живий –
людина
ось

Paсific-midnight


І чого тобі кричиться
Пташе-ніч, Нізвідки-птиця,
За вікном зима яриться
Замело вігвам цілком.

Друг не спить, мій друг боїться
Відьми, темряви, вовчиці,
Сніду й жовтої синиці,

читати