Завантажити

...на скелі Рейну мов око осклілій
сидить Лореляй — як біль біліє
одно співає та чеше коси
та ллє співанки на воду — воском:
— на лезі весни по колу плеса
крути Лореляй катеринку серця —
лататтям латану ладаном луджену —
перший хто чутиме — стане їй судженим
а хто побачить — життям заважить
(до Місяця горнеться голосу пряжа)

— рони Лореляй зозулясті сльози
над тими хто бився чолом у світанок
як сходило кров'ю над Рейном сонце
з марних молитов до вітрил жаданих —
бо що посієш — того не вернеш
до того що впало — зійти не посмієш
розчісуєш коси й соломкою стелиш
аби комусь м'якше у вирій котилось
(а в пісеньки тої — лускате тіло)

де бачили мертві – живі поснули
тим хто вернувся – вуста залатали
дротяні
янгелики — камінні сурми
Л-0-В-И-Л-И-Г-О-Л-У-Б-А-А-а... змія спіймали?

— рони Лореляй з чорних тернів зорі
звірі — з душі — аби стало ясніше:
втрачене раз воскресає знову —
от тільки ми — непрощенно інші.


****

Щогли і кораблі
Ніжності теплий мул
Нам не лишили тіл –
Тайнопис вуст скул

Ліплення талих душ
Погляду з-під води
Тільки лиши не руш –
Тільки лишись не йди…

Сад рукавів вітрил
Райдужний вододіл
Переповняє сіль
Теплі чиїсь сліди…

Мушелька і собор
Шовкове стадо риб
Знищення сталих форм
Зрушення русел рік –

Так – у домірність рим
Рвана й крива любов –
Так – у блакить глин
Залишки катастроф

Я люблю я люблю
Нетерпіння цих вій
Безвідносність жалю
Безроздільність що – мій…

Далі тече луна
Долі – ліхтар і ти
Ось вона – далина –
Неможливість втекти

****

мушля-мушелька
колишнє серце...
хлань морська й безодня небесна
нарізно-разом навіки
долоньками у молитві

мушля-мушелька
безперлинна...
милий-невірний знову прилине
мені на груди щоб море почути —
та вже не матимуть очі полуди
спиниться милий пізно — до скону
не погамує він спрагу солону

мушля-мушелька
порожнє серце
білі ластівки
ластівки смерті
милому в'ють кубельце
із щирої солі

мушелька замість серця —
комусь на горе



ШОПЕН

Переходить мазурка по долі кульгавим “до-ля”,
Розтікається тінню ґарроти розламаний тризвук
До розмірів кулі стискається раптом Земля
І цілує у скроню з летким благовіщенням тризни.

Не зважайте маестро – то все випадковий парад
Міст, що схожі до женщин, кімнат, що нагадують зруби
Ваш єдиний вітряк – він же Санчо і він – Росінант
У чеканні поживи показує струджені зуби.

Ви простили усім – як рояль не прощає розлук
Ні Варшаві, ні жінці, ні смерті – й потоком шаленим
Вирве навіть її з-поміж криво покладених рук
І тоді лиш замовкне, бо й тиша його – про Шопена.

Ті часи, що надходять – часи запинання завіс,
І нема поза звуком любові, бо та – найточніша,
І відточені пальці по Вас перепурхнуть на “біс”–
Та не тут, і не зараз, й не ті, що чекалося – Інші.



Саламандра

Коли у Купера граційного, мов гамадрил,
запитували,
нафіга він завів саламандру,
Він зазвичай відповідав, загадково-замріяно:
Ви не розумієте,
З НЕЮ Ж МОЖНА ПОГОВОРИТИ...
До слова, двічі зустрічатися з однією дівчиною Купер вважав
За несмак, тож його кучері (за якими кожна кобіта жіночої статі
не обідаючи, вирушила б у Сибір)
були зібрані у хвіст і трималися купи
Гумкою щоразу
Іншого презерватива...
І лише саламандра щоразу була та сама,
і ніхто не питав її, чи приємно їй
слухати гурт «Манго-Манго»
й масні теревені студента із біофаку,
хай навіть тіпа просунутого,
хай навіть із
кондомною гумкою у волоссі

Самотність мого кота вимірюється
Безмежжям
а ще повітряними кульками.
Тільки з ними він може спілкуватись на рівних,
Довго ходить довкола кругами,
щось котяче муркоче-розповідає
Щоправда, на відміну від Купера,
Поговоривши з кулькою, він її просто лопає.
А тоді сідає і сумно спогляда порожнину,
що утворилась на місці її загибелі.
Тварини завжди милосердніші за людей...



ГРА ПРО ПАННУ

вільний переклад з евенкської Марти Саори


– Панна померла, померла…
…Небо край рота зависло
Тиша розсохлася й стисла
Так, що аж хруснули ребра.

– Панна померла, померла ? –
…Мацає часу коріння
Неполохливі створіння
Знають чого йому треба.

– Треба її поховати –
Глухо стікає із мушлі
Ніби розчавлено грушу,
Наче на голосі ґрати.

Перст указівний – до персті
Й праху земного – до панни
– Ні, нехай чорт поховає –
Голос шаманить уперто.

…Крові хорти на пуантах –
В тиші-бо й кров – мутує,
Панна під стелею чує:
– The game is over, maliata.



РУНИ


озвучити знак (радше натяк, півспіймане суще)–
у вушко півтону засилити три октави,
на рунах твою невситимо–мінливу минущість
лиш бог та поет обуттєвити мають право.

Проступлять узори прокази на

читати