Завантажити

плечах убогих –
Ти руна жива в проминанні між древом – і злетом,
і перший, хто спалить тебе, – може статися богом,
ти ж – попіл і вічне життя – наречешся поетом.


ВІЗІЇ

...ставати у сні жовтоперою бароковою рибиною
точити перила балконів їсти запечених круків
мати у дупі дрібні містечкові вибрики
вивчити орus Шопена до якого все не доходили руки
знову відточувати мистецтво відточень перил і балконів
виказуючи неабиякий хист і подекуди геніяльність
чекати ранку потроху відчувати вповзання холоду
в проступаючі риси довершені як анапест...
...знову грати в Шопена й точити перила
губити пір'я б'ючися у дно акваріума
і все ясніш прозрівати що все — приїхали —
ти вже не прокинешся дівчинко і це —
ОСТАТОЧНА РЕАЛЬНІСТЬ!

****

є доторки трави — в них поклик Персефони
немилих рук невидимий диктат:
вже час. устань і йди — крізь поминальні дзвони
зоріє нам далекий Отчий Сад.

є пам'ять келиха що спить в зіниці грона
чи ж нам крихким судити жорна днів? –
мов теплий гриф у жар приручених долоней
ми ляжемо до тих хто нас убив.



ПРО ТИГРА

обіцяй що нікому не скажеш навіть з остраху тіні
яку буде стято під корінь опівночі на роздоріжжі
обіцяєш? — то слухай — я хочу непереборнонестримно
ПАРКОМ ГУЛЯТИ З ТИГРОМ і щоб сонце руде наче тигр
з теплим муркотом терлося об верхів'я смугастих дерев що
линяють бо осінь і щасливим обличчям зануритись
в листя рудого мов осінь хутра і сміятисьсміятись
обіймаючи тигра (сонце за шию) — мружить лоскотно очі
од сміху того і муркоче-муркоче і крізь нього
вдихати нетутешній хижий вітер (коли він устиг
здичавіти?) й на веретенах зіниць вертикальних
відбити своїх — Візантію у дзвони свободи закалатати
із неба сіль обтрусити — уявляєш як графським парком
здоровенного тигра водити?!

але ж ти нікому цього не розкажеш, правда?



ГОЛЕМ. ПОРТРЕТ В ІНТЕР'ЄРІ

ця ніч — наречена в розчахнутій брамі волосся
подвійний колодязь очей орендує безодня
ти чув голосіння сови при весільному почті
ти бачив
як із до-мажорного на домесійний
її долоні перелицьовують простір
силкувався виворожити Голема
медитуючи на глобус Праги
розміром із більярдну кулю
чи ейцехоре
занурювався по коліно у власну пам'ять
та потойбіч ЕГО зійшли тільки
випари алкоголю
обчислив
виважив
розділив
усі його кроки на терезах сумління
але не усвідомив
етичного вектора його дій
і все ж
так довго розшукуване тобою
блудне
окремо існуюче ім'я
стало знаменням воєн
мору
та масових фобій

тепер ви зійшлися — ти і загублена карта Таро
де Маг із твоїм обличчям драбиною лізе в предтечі –

і ти ступаєш у вирій поміж равинами та котами
забитими при замахові на втечу.


МАЛЕНЬКА НІЧНА СЕРЕНАДА


у домовині чекання
чорна телиця стоптала
сну неполиті барвінки
у домовині чекання
мертва зозуля
випила очі будинкам
НІЧ у домовині чекання

болю мій болю
котику мідноголовий
болю — мій — котку
чи знаєш яку колискову?

— а в Бога драбина
упала в холодну м'яту
най зійде Дитина
щоб жито Господнє жати

(вогненною лапою котко
гойда домовину дубову
у коси старечі хмарам
свою запліта колискову)

— у смерку зозуля кувала
місяцю серпик
а Божа Дитина жала
живих і мертвих

у домовині чекання
чорна телиця злизала
небо до дірок
воскове небо конало
спливаючи плетивом гілок
і ліхтарів
і будинків
і ранніми двірниками
бійся злякати мертвого птаха —
у домовині чекання —
РАНОК.


****

чужинка в кублі традицій,
поміж тулумбасів — лютня
неждано барвиста птиця
у клітці — чернечій сукні
молись за незримо-сутніх

їх логіка незбагненна,
їх доторки — незабутні
ти виспівала Голема
із глини, казок і ртуті
молись за незримо-сутніх

незримих? — дивись, чужинко,
на свій довгожданий успіх —
крізь темінь очей ожинних —
в пожарища, що живуть в них
молись за незримо-сутніх

— О тиха кринице смутку,
боїшся мене? — Не знаю...
трояндами твої руки
у шкіру мені вростають...
чи тану я ... чи вмираю...


на ранок жебрак зупинить
свій погляд, зі сну запухлий
на сріберній купці глини,
на чорній порожній сукні
молись за незримо-сутніх.

****

дорога
горбата як віл
круторога
дорога
котилася сонячна торба
од горба до рога
упала в солоні долоні
до звіра морського
дорога
убрала на хвилю
в усе нагідкове
сліпців перехожих
і маково маяла піна стрічками
на рогах волових

читати