Електронна бібліотека/Проза

Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
Останній прапорПауль Целан
Сорочка мертвихПауль Целан
Міста при ріках...Сергій Жадан
Робочий чатСеліна Тамамуші
все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
тато просив зайти...Олег Коцарев
біле світло тіла...Олег Коцарев
ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
добре аж дивно...Олег Коцарев
ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
КОЛІР?Олег Коцарев
ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
ЧуттяЮрій Гундарєв
МузаЮрій Гундарєв
МовчанняЮрій Гундарєв
СтратаЮрій Гундарєв
Архіваріус (новела)Віктор Палинський
АРМІЙСЬКІ ВІРШІМикола Істин
чоловік захотів стати рибою...Анатолій Дністровий
напевно це найважче...Анатолій Дністровий
хто тебе призначив критиком часу...Анатолій Дністровий
Завантажити
1 2 »

Його птаха



Галина. 56 років. Вул. Трансформаторна 14.

Бідолашна Люба! І гарна – хоч малюй, і товкуща, й у пошані, а от не везло їй у житті, наче в Бога теля вкрала, еге! Ми ж дівували разом, то за Любою такі королі пузиря надимали – о-о! А вона – все ні. То через Мельника, я вам скажу, еге – вже хто б, а я не знала! Красний був, чортяка та все морочив дівчині голову, ото й наморочив – сам Вальку Насташкову взяв, а наша Люба як запеклася-як запеклася… Зо зла вийшла за Ми?шку, то воно зо зла така й сім'я получилася – Ми?шка в луг, а Люба, бідолашна, в плуг, до матері значить – виплакуватись. Мучилась-мучилась, він же ж гуляв, гицелюка, на всі боки, позорив її. Дочка, добре, Лєна – тямуща виросла, вивчилась – у Києві, то не бачила, а мати… ото воно її й повліяло, еге, а ви як думали? Та вона прибігала до мене хіба раз, коли той кнуряка знов славу пускав, питала: – Галя, як жить? – А що я їй скажу, еге – таки ж батько дитині, переказиться… В мене Василь теж он було… така наша доля, що ж… Та не витримала – подала на розвод, а я казала: – Люба, хіба краще найдеш? – Еге… Льова не гуляв, бо з чим там було гулять – пив же ж, як лошак воду та бив сердешну мов снопа в голодовку, еге – вже хто б, а я не знала! Е, за таким, то вже луче було самій, а я хіба не казала Любі… Воно й добре, що втопився п'яний, хоч і не можна таке, бо жива душа, прости Господи. А таки Любі луче стало самій та ото списалася з ним, бо що ж – у пустці, і не год-не два, еге, а ви як думали жінці? А крилася – даже я не знала, бо вже года?, а в Лєни самої там… То чого, і дівували ж колись…


Павло. 61 рік. Вул. Будьонного 33.

Ну то шо – сиділи ми з ним часами отут, він не курив то так – тягне ж на мову, а з ким? Все було мені про своїх котів. Смішив, бо городський чоловік – не наший, шо мені твої коти, коли в мене два кабани в оборі та корова була раніш, зара не держу, правда, бо Вєра не подужа вже… То такий у нього був, то такий, то попугай, то собака… І де – в однокомнатній у го?роді? Смішив… Я йому говорю: кролів дам – у мене ряба кітна якраз, то ні – боявся, бачив… Городський, шо ж, кріль – це тобі не попугай… Усе за тою чаплею, смішив… Говорю: яке з неї пуття, то аж сердився… Ні, так то чо – шанували всі, бо не кожен же… Де ти бачив таке, тут од здорової тікають, а він до лежачої пристав… Поважали. Хлопці було, як у "При лужку" зайде, то й сто грам наливали, а я… То сиділи було, він не курив, а так… Я, – говоре, – Пашо, за будь яку животину серцем болію. Я, – говоре, – як про ту птаху Люба мені написала – сон потеряв! – Це ж вони, як списалися, виходить, вона йому своє, а він видно – про попугаїв своїх, тоді вона – що й у неї є, чапля, чи що… То в якусь зиму на городі підібрала, а шо, Люба жалібна – взяла… Сама, шо ж, тут і з чаплею заприятелюєш, ги! Там же ж і Лєнка на птичих правах – за маєтного вийшла в столиці, то сиди й мовчи, ото Люба собі було з птахою, їй собаки крило одгризли – шкандиляло… То Люба… а йому, ти скажи, нащо було дві каліки глядіть?


Юрчик. 21 рік. Вул. Будьонного 17.

Які собаки – то Лавро, придурок, ту чаплю в капкан зловив. І крило одрубав, щоб не втекла. Дурак – казав йому що чапель не їдять, то не вірив. Що ж, як його в три рочки держаком по макітрі вдарили – тут повіриш хіба! Лиш, як Василь Карпович потвердив… То викинув тоді, а тітка Люба взяла…


Галина. 56 років. Вул. Трансформаторна 14.

Та я розпитала, еге, а ви як думали? Городський. По газеті списались, а од мене крийся-не-крийся… Ще ж як дівували разом, то… – Списалася, – каже, – я, Галю, з одним – із го?рода він, та все мені про своїх котів та про попугаїв розказує – любить усяку звірину, хоч і в го?роді! Та плаче, бо сусіди десь пожалілися – прийшла комісія й сказала, що в антисанітарних условіях… ну, звірина та. – Бач, як у го?роді строго, еге, а тут держи собі… Казала – з образованієм він. Не п'є, не курить, футбол не дивиться, а дивиться по телевізору про тварин, ну – як любить же ж. Каже: – Лєна не приїжджає, знаєш, як там, у неї, а сама в хаті – хоч вий, то списалася… – Наче стидалася бідолашна… А приїхав, бач – яке горе…


Гервас. 47 років. Вул. Набережна 3.

Не часто він і заходив, бо на кого ж покине, га? Та було, як по хліб там, або… то наливали. Й по двісті наливали… Бо чоловік. Мужик і поважали всі, хоч не всі могли б так, як він… Та ніхто б із наших, якщо по правді… балакали ж між себе, то ніхто… Було, сидимо в "При лужку", балакаємо… Як – найшов бабу, приїхав, а вона – той? Ні, я б – ні… по правді… Приїхав, а тут інсульт – лежить Люба як дуб, язика не вверне. Тут би кожне – ноги в руки та хода, а цей… Я б од своєї й ходячої – ноги в ру… було б куди… га?


Павло. 61 рік. Вул. Будьонного 33.

Присяде, було… отуто ми з ним, хоч і не курив… Говоре: – А знаєш, шо чаплі їдять, Пашо? – Смішив, їй Бо…

1 2 »

Останні події

11.07.2025|10:28
Оголошено конкурс на літературну премію імені Богдана-Ігоря Антонича “Привітання життя”
10.07.2025|23:18
«Не народжені для війни»: у Києві презентують нову книжку Артема Чапая
08.07.2025|18:17
Нова Facebook-група "Люблю читати українське" запрошує поціновувачів вітчизняної літератури
01.07.2025|21:38
Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
01.07.2025|18:02
Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
01.07.2025|08:53
"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
01.07.2025|08:37
«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
01.07.2025|08:14
Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
01.07.2025|06:34
ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року
01.07.2025|06:27
Українська письменниця Євгенія Кузнєцова у лонглисті престижної премії Angelus


Партнери