Завантажити

Світлофор - темнофор

Того дня Славко прийшов додому неприпустимо пізно. Неприпустимо, бо математичка загадала йому на завтра складнющу задачу з алгебри і лише бездоганне її розв'язання забезпечувало незібраному та лінькуватому учневі "державну" трієчку в табелі. Інакше – два бали з усіма невтішними наслідками, включно й із незабарним батьковим паском! Але Славко геть чисто забув і про невідворотну двійку, і про пасок, бо хлопець був лінькуватим та незібраним лише на заняттях, поза уроками ж фонтанував наснагою, надто – коли стосувалося футболу. Сьогодні ж була відповідальна гра з електрозаводчиками, калінінці перемогли й Славко заслужено цим пишався, аж поки не прийшов додому та не згадав про злощасну алгебру.
Бігти до "штатного" класного відмінника Сені було пізно – стояв уже глибокий вечір. Макса – кращого друга, можна було розбудити й посеред ночі, але в алгебрі Макс тямив не більше Славкового. Батьки дивились у вітальні телевізор, стіни Славкової кімнати звично, а сьогодні – ще й загрозливо переливалися червоною, жовтою та зеленою барвою. Їхній будинок стояв біля перехрестя, квартира була на першому поверсі, в крайньому під'їзді від дороги. А на роздоріжжі блимав світлофор. Із року в рік, з дня в день, точніше – з вечора в вечір та з ночі в ніч хлопцева кімната послідовно заповнювалася трьома світлофорними кольорами. Зелений-жовтий-червоний. Червоний-жовтий-зелений. Невпинну безкоштовну ілюмінацію Славко всотав із молоком матері та зазвичай просто не помічав. Але сьогодні вона його дратувала.
"От заплющу очі й полежу, – подумав Славко. І якщо розплющу коли світитиме червоне, то завтра мені труба, а якщо зелене – пронесе". Хоча як воно може пронести, хлопець не уявляв. Та все ж задум йому сподобався, бо це був бодай якийсь задум. Славко ліг на ліжко й заплющив очі. Аби витримати чистоту експерименту – ще й поклав на обличчя подушку. Коли за кілька хвилин хлопець визирнув з-під подушки, стіни кімнати відсвічували зеленим. Математичка захворіла і наступного дня в школу не прийшла, а поки вона одужувала, складнющу задачу розв'язав для Славка відмінник Сеня.
Наступною була гра з командою дванадцятої школи. Калінінці їм ще жодного разу не програли й Славко був спокійний. Втім, згадавши дивний збіг із алгеброю, вирішив повторити експеримент. Заплющив очі, почекав кілька хвилин, думаючи, як забиватиме завтра голи довготелесому воротареві суперника. Коли розплющив – світлофор горів червоним. "Дурня", – подумав хлопець і безжурно заснув. А назавтра вони ганебно та неочікувано програли. Славко спантеличився.
Але розгублення швидко змінилося відчуттям ейфорії, бо хлопець відкрив, що світлофор за вікном справді передбачає події! У Славка почалося нове життя.
Відтепер, якщо в квартирі дзвонив телефон, Славко вмить відзначав колір світлофора за вікном: зелений – дзвінок несе приємну вістку, червоний – вістку недобру, жовтий – незначущу. Те ж саме й із дзвінками в двері. Користь від мудрого підморгування світлофора-оракула не забарилася. Саме він "порадив" хлопцеві відкинути нав'язливу дружбу новачка Серьоги, і правильно – за два місяці той уже стояв на обліку в дитячій кімнаті міліції, а воно Славкові треба? Світлофор таки попередив парубчака, що не варто виривати зі щоденника сторінку з черговою двійкою. Щойно таке було встановлено – батько ретельно перевірив щоденник, за двійку посварив, але якби виявив зникнення сторінки – без паскового виховання не обійшлося б!
Поступово хлопець звик до світлофорових передбачень і йому вже важко було обходитись без триокого порадника за вікном квартири. Тож коли важливе рішення треба було приймати деінде, хлопець усіляко викручувався, пояснював, що має подумати, а завтра скаже. Приходив додому, лягав на ліжко й заплющував очі. Напередодні відповідальних матчів сеанс контакту зі світлофором був обов'язковим і якщо металевий оракул провіщав поразку, Славко всіляко намагався мобілізувати команду, налаштувати товаришів на важку гру. І траплялося, що вони перемагали. Так, досить швидко Славко встановив, що світлофорові передбачення не справджуються стовідсотково. Тому завжди був шанс боротися. Іноді, коли світлофор давав неприємний прогноз, хлопець гнівався на триоку залізяку й дражнив її темнофором.
Славко ріс і теми його зносин із приладом регулювання дорожнього руху змінювались. Хлопець радився зі світлофором перед іспитами та перед тим, як попросити в батьків гроші на касетний магнітофон. Звертався до металевого пророка, коли Макс наполегливо пропонував хлопцеві закурити та коли знайомився з дівчиною. Власне, знайомитися з Ніною не було потреби, бо вони знали одне одного змалку, а от зійтися ближче… Дехто з найрозкутіших однокласників уже ділився тихцем першими чоловічими тріумфами, а Славкові все не вистачало хоробрості звіритися дівчині, якій симпатизував іще з п'ятого класу.
Зблизитися їм допоміг Макс. Воно, на те друзі й існують, аби знайомити сором'язливих товаришів із дівчатами. Хлопець

читати