Завантажити

ЗАСПІВ
Дівчата з дзвіночками
Хлопці із кілочками
Дівчата дзвіночки підставляють
Хлопці до них калатають

Дінь-дінь! Дінь-дінь!

Кипить робота
До сьомого поту
Як дзвіночки горять,
То й кілочки гудять

Ой так! Ой так!

Я слухав-наслухався
Та й сам запалався
Серце скаче
Ошпарене наче

Та ну! Та ну!

Твій дзвіночок бачу
Ясний розум трачу
Дозволь моєму кілочку
Та й погулять у твоєму дзвіночку

Ой-йой! Ой-йой!

Довго дивилася
Нарешті згодилася
Грай, хлопче, грай
Тільки мого дзвіночка не надщербай

Ой мамо!…


ЗНАК ПЕРШИЙ
У моєї сусідки ліжко скрипуче
Раз-два, три-чотири…
Літніми ночами, коли пси втомлюються гавкати, я чую ритм її почуттів
Раз-два, три-чотири…
Вона кохається мов великосвітська пані. Певно, навіть задираючи спідницю, думає про шляхетні манери
Раз-два, три-чотири…
Хто там у неї? Коханий? Чоловік? Чи клієнт?
Раз-два, три-чотири…
Я лежу з розплющеними очима і дивлюся на стелю, звідки монотонно рипить:
Раз-два, три-чотири…
Хіба так можна кохатись? Що це за темп? А де почуття? Де експресія? Емоції де?
Раз-два, три-чотири…
І раптом все стихло, немов зупинився годинник. Не чутно було ані крику, ні зойку, ні навіть гарячих зітхань. Неначе в машини кохання зненацька скінчився бензин. Або дідуган престарезний помер, і тихо душа його в рай відлетіла. Ось вам і шаленство любові!
Раз-два, три-чотири?
Мій сон перейшов. Знічев'я на ліжку я сів і почув, як воно зарипіло. Це навіть не скрип був, а постріл у темряву ночі. Ну що ж, постривай, я покажу тобі, як треба кохатись шалено, забувши про всіх і про все у цьому будинку з картону! Ось маєш!
Раз-два-три-чотири!!!
…Та все ж, коли вранці її проводжаю очима з балкона, кортить скуштувати мені тих шляхетних манер, що так монотонно скриплять уночі наді мною:
Раз-два, три-чотири…



ЗНАК ДРУГИЙ
Вивчаю карту твого тіла

Ось джунглі густі й ріка Амазонка,
що загрожує всьому живому,
коли навесні її заливає дощами

А онде пустеля Сахара -
гладенька як стіл мій письмовий,
м'якенька як тісто набухле
Непевні піски і сонце нестерпне
вже не одного паломника
тут поховали назавжди

А вище біліють вершини,
укриті снігами і ледом
Це гордий Кавказ…
Сюди доберуться
лише одчайдухи найперші,
котрі не бояться ні вітру, ні долі,
ані верховинців затятих

А далі -- провалля закляте,
яке лиш мотузками
можна здолати.
В котрому не тільки людина,
й відлуння не зна вороття.

А там на краю -
чарівна країна озер,
куди зануритись я мрію
після важкої дороги.

Та досить теорій порожніх.
Словами цю карту тілесну не вивчиш.
Тут дія потрібна і дух ненаситний
Тож час вже на мандри, кохана…


ЗНАК ТРЕТІЙ
Синьоока наїзниця готується до скачок
Вона знайомиться з моїм конем
Розчісує рукою йому гриву, цілує благородну голову, нашіптує на вухо жіночі компліменти
Аж поки кінь мій не заграє, не пробудиться з півсну, не загарцює з нетерплячки. Але наїзниця міцно тримає уздечку у своїх умілих руках. Вона продовжує пестити його губами, долонями, язиком, аж поки той не встане дибки і не заірже по-легінськи.
Вона згодна прийняти виклик. Адже вона - наїзниця, цінувальниця гострих вражень.
Повільно-повільно сідає вона на жеребця, ніби хоче відчути його усім тілом. Це момент близького знайомства, знайомства впритул. Вона ніби оцінює його силу, молодість і запал. Її ноги посувом сповзають униз, поки нарешті міцно не обхоплять мого лошака у лещата. Тепер вони одне ціле. Гони починаються.
Неквапом вона набирає темп. Спочатку всім тілом опуститься на нього і ніжними грудьми буде тертися об його шорстку гриву. Коли це вже її не вдовольнятиме, пустить коня риссю, а сама відкинеться дозаду, спершись руками на його упрілий круп. Вона витанцьовуватиме з моїм жеребцем кожен камінчик чи вибоїну, наче еквілібрист у цирковому номері.
Коли ж її дихання стане голосним і частим, коли сині очі сховаються від мене, а ноги дрібно затремтять від передчуття фінішу, вона пустить коня учвал. Летітиме на ньому, наче героїня чарівних казок - через моря і океани. Для неї не існує тепер ні відстані, ні часу, ні перепон. Є тільки вона, мій кінь та вогонь, який палить їх обидвох.
Час від часу вона допомагатиме собі руками. Інколи відкине волосся з мокрого чола. І коли кінь мій від диких скачок вже відчує біль, замість ненаситного:"Ще, ще, ще!" з її пересохлих губ вирветься первісний крик перемоги. Він битиметься у моїх вухах, наче пульс загнаного жеребця.
Вона довго лежатиме на коні, шепочучи йому на вухо ласкаві дурниці. Він важко дихатиме, просякнутий потом і піною. Щаслива і задоволена, вона поцілує його в голову і непевними від тривалої їзди кроками піде під душ.
Наїзниця з синіми очима. Міс-жокей чоловічих забав. Колекціонерка пристрастей верхової їзди. Скількох жеребців ти загнала до смерті?



ЗНАК ЧЕТВЕРТИЙ
Коли бачу твій грецький профіль, згадую богів на Олімпі.
Коли бачу твої звабливі ноги, згадую сандалі

читати