Завантажити

любощів нічних.
І малюю стежку сиволапу аж до лісу,
що напружено притих.

Я малюю, поки є ще сила.
Поки пензель мій згорає від жаги.
І малюнок той вручаю назавжди
тій, що піді мною посивіла


ЗНАК ДВАНАДЦЯТИЙ
Уявляю тебе тонкотілою. Уявляю тебе крутогрудою. Шкіра персика переспілого у панчохи чорні завитая.
Уявляю тебе надмір збудженою. Уявляю тебе в соку липкому. З шпичаками грудей настовбурченими, із розчахненою калиткою.
Пестиш тіло своє уміло. Мов на струнах, на ньому граєш. То торкнеш, то крутнеш, то погладиш зони плоті оскаженілі.
Стерся палець об збуджену арфу. Паморочиться вже від ласк голова. І в момент найдикішого гвалту стогнем солодко ми обидва.



ЗНАК ТРИНАДЦЯТИЙ
Ой зроби мені, мила, масаж, бо болять кісточки всі і м'язи. Відпери мене дрібно руками. Повикручуй до хрускоту аж.
Ой зроби мені, мила, зроби. Ломить тіло моє від утоми. Обережно своїми долонями ти мене на пісок розмели.
Розітри той пісок на столі. Дай у нього і крові, і слини. Розм'якши мої кості до глини. Виліп з мене, що хочеш собі.
Ой прасуй мене, мила, прасуй. Натискай, що є моці і сили. Вичавляй з мене душу і тіло. Виміщай свою долю гірку.
Ще, кохана! Ще трошки зусиль. Розмасти мене тонко по дошці. Приготуй з хлопа тісто для гостей. Та й ножами накрай на таріль…



ЗНАК ЧОТИРНАДЦЯТИЙ
Ти вінчаєш мене перстнем своїх губ.
Перстень твоїх губ - чарівний і піддатливий .
Перстень твоїх губ повний живого вогню
Як найдорожчий скарб, одягаєш його на мою неприкриту голову. Аби сказати перед усім світом і всіма святими: "Ти -- мій! Мій - до останку!".
Ти відчуваєш, як б'ється моє серце у просторі, подарованому перстнем. Чуєш, як, загнане до шалу, воно розривається всередині тебе на мільйони частинок. Чуєш і продовжуєш…
Перстнем своїх губ змушуєш мене щоразу переживати вибух серця. Аби язиком позбирати розірвані клапті і знову вдихнути у них життя. Життя після смерті.



ЗНАК П'ЯТНАДЦЯТИЙ
Ти шепнула: "Хочу вже!". Я моргнув: "Авжеж". Не любила ти наївності. Я - теж.
За секунду роздягнулася. Роздягла й мене. Іронічно усміхнулася: "Тільки секс".
І кохалася з надривом, як в останній раз. І крізь зуби говорила, що любов - міраж.
На прощання стиха кинула: "Ну, бувай!". Тільки в очі не дивилася. Не змогла.



ЗНАК ШІСТНАДЦЯТИЙ:
Учителька гри на моєму тромбоні.
Ти дзвониш у двері й з порога до мене смієшся.
З чола мармурового відкидуєш чорне волосся.
Знімаєш взуття, аби показать свої ноги засмаглі.
Сміливо заходиш в кімнату, неначе у власну оселю.
Сідаєш на ліжко і поглядом синіх очей запрошуєш сісти при тобі.
"Ні звуку", -- наказуєш ти, й самими пучечками пальців береш інструмент мій зі звичного місця. І робиш це так обережно, неначе це цяця велика, а не так собі - просто тромбон.
"Тромбон - це не фіглі", -- речеш, розминаючи руки. - "Одного бажання тут мало. Тут вміння потрібне. Відчуй ось".
І пальці твої роблять з ним чудеса. Він наче ожив. Ніби випростав плечі. Ось-ось він заграє і сам.
"Ти бачиш, як ніжність пробуджує силу?", -- посміхаєшся мило. Пробігши пальцями по темному стрижні, закривши уста і заплющивши очі, береш мій тромбон поміж…
Аж ні ще! Спочатку швиденько облизуєш губки, які пересохли з напруги.
Я наче застиглий. Зволожені губки й мене доведуть до екстазу, не тільки тромбон.
Нарешті ти впевнено взяла тромбон мій до рота. Я повен уваги й готовий поринуть в блаженство. Від музики тої, яку видає мій тромбон. Це щось неймовірне. Вона прискорює дих, каламутить мій розум. Я сам вже не свій.
Ці звуки фатальні не можуть тривати так довго! Ще мить і за себе я вже не ручаюсь. "Не треба! Не тре…!", -- мій крик поглинає безодня.
Знесилений, мовчки лежу. "Сьогодні вже краще", -- піднімаєшся ти й поправляєш на собі спідницю. "З тромбоном твоїм можна творить чудеса. Ось тільки побільше старань і уваги", -- заспокійливо гладиш мене по щоці і виходиш.
Давно вже не ходжу до школи музичної я. Та тільки до рук я беру інструмент витривалий, як згадую твої натхненно відкриті уста й солодку мелодію губ на моєму тромбоні.
Учителько гри, чи ж усього мене ти навчила?



ЗНАК СІМНАДЦЯТИЙ
Обережні кроки на сходах.

Скрип дверей

і шепіт гарячий.

Недопите вино

і тремка пружність тіл.

І хмільні поцілунки,

Й благання останнє,

І жадання,

і страх,

і любов...



Світлі яблука твої

у темряві млосній.

Шелестіння спідниці,

що пада безсило до ніг.

І далекі вогні.

Й п'яні крики на кухні.

Й понесло,

понесло,

читати