Завантажити

часто. Лише той, хто має до неї ключ, зможе там порозкошувати.
Але й на ключ ти можеш не відгукнутися. Тоді треба тихенько взятися губами за дзвінок і тричі потягнути. Як ворота ледь прочиняться, візьмись за дзвінок зубами і прикладися ще легше. Двері привідкриються більше. Тепер вже чутимеш жар замкової печі, де готується життєдайний напій. Не барись: допомагай перстами, інакше спатимеш - не вечерявши.
Брама твого замку пам'ятає руки багатьох лицарів, які даремно намагалися її штурмувати
Брама твого замку тямить мій спис, пущений з люті, коли ти відмовилася розкрити її для моїх гостей.
Брама твого замку відчиняється частіше ночами, коли яблуневий сад залитий місяцем
Деколи брама відчинена навстіж, але ти марно гукаєш свого феодала. Його баский кінь топче землю чужу у походах безславних.
Брама твого замку вмиратиме разом з тобою…



ЗНАК ДВАДЦЯТЬ ДЕВ'ЯТИЙ
Кілька секунд триває конвульсія втіхи
Кілька секунд моє тіло б'ється в нестримній судомі
Кілька секунд криком кричу я всередину себе,
До тебе доходять лиш здавлені хрипи
Кілька секунд я воднораз і лук, і стріла
Кілька секунд я долаю і гори найвищі, і доли найглибші
Кілька секунд я прострілюю простір і час
Кілька секунд у мозку моєму іскриться заряд електричний
Кілька секунд я блискавка й громовідвід одночасно
Кілька секунд - і ти гірко зітхнеш й невдоволено губку прикусиш
Кілька секунд між тобою і мною, лиш кілька секунд…
Не стачило кілька секунд



ЗНАК ТРИДЦЯТИЙ
Вишня японська зупинила мене при дорозі. Цвітом рожевим мій погляд вона чарувала. А нині гілки її обліпили тугі плоди. Та ніхто не посягне рукою за ними. Під деревом гниють вони, не дочекавшись нікого.
Так і ти - ходиш по світу, ваблячи всіх подорожніх. Довго стоять вони й дивляться вслід твоїй пишноті. Від вроди такої бояться і підступитись до тебе.
Як вишня ота, ти переповнена соком, який нема кому пити.
О жорстока красо!



ЗНАК ТРИДЦЯТЬ ПЕРШИЙ

Ти п'єш мене крапля по краплі.

Ти п'єш мою силу, аби приворожувать хлопців упевненим сміхом.

Ти п'єш мою похіть, щоб хтивим стегном вихилятись по місту й будити бажання в дядьків на заюрмлених площах.

Ти п'єш мою стрункість, щоб очі не опускать перед найбезсоромнішим взором.

Ти п'єш мою твердість, аби добиватись свого від незнайомих самців.

Ти спрагла, немов Аравійська пустеля, де дощу не буває роками.

Ти п'єш мене всього до дна.

Та мало тобі. Ти ще перевіриш: чи часом не загубилась десь крапля на споді моєї жаги.

Аби на язик твій розпечений впасти прощальним ударом сластолюбних конвульсій.

Ти п'єш мене крапля по краплі…



ЗНАК ТРИДЦЯТЬ ДРУГИЙ

Бронзове тіло твоє

змащую кремом найкращим від сонця.

Кремом власного виробництва.

Кремом своєї любові.

Лиш білий трикутник інтимний не треба мастити,

бо жоден промінчик туди не сягає.

Тільки я по ночах добуваю там крем,

аби не пекло тебе сонце…



ЗНАК ТРИДЦЯТЬ ТРЕТІЙ

Пильно дивлюся у темне вікно:

Бачу карії очі, в яких ти тонула

Бачу чорнії брови, що вигинались в страждальну дугу

Бачу вишневі уста, які заціловували шию дівочу

Бачу ніздрі нервові, що тремтіли пожадливо, чуючи запах інтимний

Бачу розпатланий чуб, яким лоскотав збуджені пипки

Бачу триденну щетину, яка так колола перса рожеві

Бачу волосся на грудях, яке ти куйовдила ніжно рукою.

Бачу тіло гріховне, яке ти стискала в долоні, мов свічку гарячу, що стіка живим стеарином

Бачу -- себе.

Дивно, що я - саме це. А міг же я буть зовсім іншим: голомозим як диня, синьооким мов квітка, рудим як опеньки…

Чи любила б тоді ти мене? Чи називала "коханим", якби я в іншій подобі до тебе підкрався і обійняв мовчки ззаду за плечі?

Чим любиш мене ти? Очима? Вухами? Серцем? Чи лоном?

Як розгадать цю загадку?

Пильно дивлюся у дзеркало ночі…



ЗНАК ТРИДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТИЙ
Сім коханців у тебе було. Сім коханців як сім різних снів. Сім можливих життів і сім всесвітів інших.
Сім різних фарб маєш ти на своїм полотні. Є тут салатовий колір, бордовий і лазуровий. Є колір нічного багаття і трави навесні. Мене ж малювала ти позолотою.
Сім коханців як сім різних музик, що звучали у твоїй душі. . Перший -- гітара під місяць, коли ще була ти дівчиськом. Другий скрипкою плакав, третій - бив в барабан. Була ще у тебе і флейта, віолончель та сопілка. Від мене ж ти чула музику джазу на саксафоні.
Сім неймовірних мандрівок здійснила з коханцями ти. І кораблем, і каретою, й простою сільською підводою. Навіть чортовим колесом встигла по небу пройтися. Зі мною ж летіла на дирижаблі.
Сім пишних дерев у твоєму саду. Росте тут і дуб, й дика груша, і слива, і ясень. Для тебе я був кипарисом, який потребує найбільше вологи і сонця.
Сім благородних тварин під твоїми деревами. Є тут і кіт, і олень, і вірна вівчарка, і спанієль пустотливий. Навіть цар звірів -- лев спить у твоєму саду. Під кипарисом пасеться же кінь вороний, на якому ти любиш нестися, заплющивши очі.
Сім коханців у тебе було.

читати