Завантажити

Все, чого хоче, здійснюється. Бажаю — те-то (спогади в Щорсі). Діалог про красоту і соціалізм. Не хочу я верб.
СКОРИСТАТИСЯ НЕОДМІННО
//Н.Н. знав, що він ніколи не любив людей. Зовсім яв любив ні народу, тобто ні робітників, ні селян, ні буржуазії.
Це презирство до всього на світі рятувало його, як йому вдавалось, від усвідомлення власної нікчемності і пустоти, було єдиним відкритим девізом його життя. Війна, мир, — чи не все одно? “Важливо бути на хвилі”, — ось який це був письменник Яковець-Яковченко.
У нього немає друзів.
— Не треба мені друзів. Досить з мене дружби народів.
Коротше кажучи, він хам.//
— Я людина. Мені властиве все людське. Не можу я складатися з самих молекул ентузіазму.
Я мушу їсти, пити. І щоб на мене дощ не йшов у хаті.
І хочу я не бути похожим зовні на страхіття...
Я не хочу своїм зовнішнім видом принижувати мою прекрасну Радянську державу.
— Є керівники, є й письменники, що з-за високих ідей не бачать людей.
— Коли це так, він просто їх не бачить, без всяких ідей. Нікого, крім себе, не любить.
27/ХІІ [19]54
Закінчився з'їзд письменників Радянського Союзу27. Дванадцять днів. Урочисте відкриття в Кремлі. Багато виступів. Промови писані. Всі говорили, уткнувшись носом у написані свої слова. Промовець окремо, аудиторія окремо.
Мій виступ народ сприйняв прекрасно. Не вподобався я тільки моєму другу Н. і його родичу і двійнику Н.Н.
Був цікавий чесний виступ Шолохова...
30/ХІІ [19]54
ПРО КОЛІР, ПРО КРАСУ
Записати в сценарії кілька разів. Розкидати сі думки по всьому полю сценарію.
Описати детально крижини, розливи, сади в цвіту. Всю душу природи в цвіту. Весь порух сил.
Прикласти вухо до землі.
Літати з бджолами в кожну квітку. Навіщо?
Адже се буде знято, а може, й ні, дивлячись за обставинами. Все рівно, записати так, наче буде зняте точнісінько саме так, і люди будуть дивитись зазняте через сто років як літопис, як живопис.
ВНЕСТИ В ТЕКСТ СЦЕНАРІЮ
Такий герой мій чи не такий? Розпитаю людей, — хто скаже правду? Адже всяк уже носить його, створивши по образу й подобію свому.
Один скаже — він був скажений, другий — дурний. Маленькі душі зменшать його до своїх пігмейських розмірів і скажуть про його свою пігмейську правду: він матюкавсь, був мовчазний, багато їв, і пив, і їздив у ЗІМі — саме те дрібничкове, що, зменшуючись до пігмейських розмірів (нрзб). Не то що мій герой, а навіть велика людина робилась близькою і зрозумілою пігмеям.
Горобців спитати — скажуть, напевно, що орел погано літав у кущах і коноплях. А як орел за хмарами літає, спитати треба орлину зграю.
В селі Любимів ка
ЧОМУ?..
На зборах серед людей, дуже стриманих і м'яких, один п'яний. Се блондин середніх літ з вицвілими на сонці вусами, порівняно пристойно зодягнений. Сидить серед жінок. Він п'яний.
Але, бачачи перед собою в президії приїждже начальство, тобто секретаря райкому і мене, він з усіх сил намагається бути коректним. Йому безтямно хочеться виголосити щось невисказане, гірке. Його обличчя сповнено страждання. Голос гихии і сумний. Він боїться порушити порядок. Він несміливо підіймає руку. І коли йому дають слово, він скрушно, вкладаючи найскладніший підтекст, вимовляє одне лише слово:
— Чому? Ну... ну, ч-чому-у? Ах!
І притискує до серця кулак. Що “чому” — я так і не зрозумів. Але всі інші, здається, всі зрозуміли його і мовчки згодилися.
Він був вкрай сумний...
Потім після зборів він підійшов до голови і з таким же сумом і скрухою:
— Ах, я ж зовсім не те хотів сказати... І ось, розумієте, відчуваю: п'ятдесят грам перебрав, ех!..
Дивовижно симпатичний чоловік.
1955 рік
ТЛО
5/1 [19]55
Для всього фільму пам'ятати: тло ніколи не повинно бути порожнім. На другому, третьому і навіть на четвертому плані завжди повинно відбуватись щось побутове, гранично правдиве.
Тоді образи будуть плавати в живому середовищі, а не в безповітряному вибірковому просторі.
Іноді те, що відбувається на тлі, може виходити на перший план. Се деталі крупнопланові, почерпнуті з середовища. Вони короткі, йдуть під фонограму головної дії.
Примітка. Діти, що грають біля президії, жінки з дітьми на руках, яким герої дають дорогу, і т. д.
З година ночі, субота 12 листопада (1955)
//Писати тільки правду. Не зраджувати її ні за яких обставин. Пам'ятати про час, про народ, про свої літа.
Піднести її високо і нести біля самого серця.
Катерину і Голика трактувати однаково, без поділу на позитивних і негативних. Не боятися ніяких пристрастей, ніяких узагальнень.
Боятися тільки брехні і утрировки.
Думай неухильно тільки про велике. Підпсси природу до самого себе, і хай всесвіт буде відображенням твоєї душі. Борись во ім'я честі. Якщо доведеться ще раз бути пораненим, проливай свою кров, як благотворну росу, і усміхайся.
— Щастя, щастя... Обійдемось і так. Є речі важливіші, ніж щастя.
— Які?
—

читати