Завантажити

Яка ж гiрка, о Господи, ця чаша,
Ця старосвiтчина, цей дикий смак,
Цi мрiйники без крил, якими так
Поезiя прославилася наша!

Що не митець, то флегма i сiряк,
Що не поет — сентиментальна кваша...
О нi! Пегасовi потрiбна паша,
Щоб не загруз у тванi неборак.

Класична пластика, i контур строгий,
I логiки залiзна течiя —
Оце твоя, поезiє, дорога.

Леконт де Лiль, Жозе Ередiя,
Парнаських зiр незахiдне сузiр´я
Зведуть тебе на справжнi верхогiр´я.

читати